Високоповажному пану Володимирові Полохалу
Голові Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України

14 лютого 2011 р.

Високоповажний пане Голово!

Український католицький університет (УКУ) вітає зусилля та ініціативи, спрямовані на реформування вищої освіти в Україні. З часу свого заснування УКУ не тільки успішно реалізував ряд інноваційних освітніх проектів, які здобули національне та міжнародне визнання, а й став активним учасником процесу напрацювання концепції вищої освіти та стратегії її реалізації.

УКУ був одним із ініціаторів створення консорціуму із 8-ми українських університетів, який у 2005-2009 роках розробив концепцію університетської автономії та проекти положень щодо її запровадження, які були передані на розгляд Президента України та Кабінету міністрів. У жовтні 2009 та листопаді 2010 року наш Університет надсилав свої коментарі та пропозиції до проектів закону «Про вищу освіту», які були винесені Міністерством освіти і науки для публічного обговорення.

Ректорат УКУ, провівши внутрішньоуніверситетське обговорення проектів Закону «Про вищу освіту» (реєстр. №7486 і №7486-1), а також після консультацій з представниками інших українських університетів, вважає за доцільне висловити кілька принципових коментарів.

І. Законопроект №7486-1

Ми хочемо звернути Вашу увагу на поважні вади законопроекту №7486-1, який на нашу думку, потребує істотного переосмислення на рівні філософських, ціннісних та методологічних передумов, покладених у його основу.

Університетська автономія. Розширення університетської автономії в проекті Закону (реєстр. №7486-1) виявляється дуже скупим навіть порівняно із попередньою версією законопроекту від 2009 р. і більше нагадує спробу надати певні привілеї найбільшим державним університетам з метою утвердження їхньої монополії на ринку освітніх послуг (ст. 24).

Натомість, за логікою, на якій ґрунтується практика функціонування та розвитку кращих університетів у провідних державах світу, процес розширення університетських повноважень залежить насамперед від зростання якості викладання, навчання та наукових досліджень у кожному конкретному навчальному закладі.

Вищі навчальні заклади приватної форми власності. Судячи із загальної риторики та філософії законопроекту його автори апріорі вирішили, що приватна освіта не може бути суспільним благом і що за нею стоїть лише приватний бізнес-інтерес засновників. Відтак вищий навчальний заклад приватної форми власності позбавлений будь-яких пільг, зокрема щодо оплати комунальних послуг, а також не отримує жодної урядової підтримки ні у вигляді стипендій для студентів чи додаткового соціального забезпечення викладачів, ні державного замовлення на підготовку фахівців тощо.

За цією ж логікою законодавець надає додаткові права з автономії не за дотримання високої якості академічного рівня, а за корпоративну приналежність до категорії ВНЗ державної форми власності (ст. 24). Такий підхід невиправдано обмежує конкурентоздатність ВНЗ приватної форми власності на ринку освітніх послуг і порушує права громадян, які навчаються та працюють у приватних ВНЗ.

Якість освіти. Намагання гарантувати якість освіти, ввівши формальний параметр чисельності студентів як базового показника для класифікації вищих навчальних закладів (ст. 23), ігнорує світовий досвід і створює поважні труднощі для розвитку конкурентоспроможності вищої освіти в Україні. Насправді, формування якісної системи університетської освіти вимагає зосередження основного акценту на якісних, а не кількісних критеріях.

Очевидно, що відповідальність за якість підготовки студентів повинен нести університет і посвідчувати відповідний рівень знань і компетенцій випускників своїх програм власним університетським дипломом, а не дипломом державного зразка. Наявність єдиного диплому державного зразка може служити «прикриттям» неконкурентності для одних ВНЗ та демотивуючим чинником для провідних університетів.

Умови прийому на навчання до ВНЗ. Викликає тривогу запропонована норма, яка нівелює зовнішнє незалежне оцінювання, дозволяючи ВНЗ запроваджувати свій власний бал (ст. 43). На нашу думку, на початковій фазі реформування системи вищої освіти зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) має залишатися основним критерієм вступу до університету, оскільки дозволяє ефективно протидіяти корупції.

Висновок. На думку колективу Українського католицького університету, законопроект №7486-1, попри ряд слушних положень, не відповідає тим вимогам часу, які стоять сьогодні перед вищою освітою в Україні. Зокрема, він не передбачає:

• надання ширшої автономії українським університетам залежно від якості викладання, навчання та наукових досліджень у кожному конкретному навчальному закладі;
• створення рівноправного конкурентного середовища для державних і приватних навчальних закладів;
• реального механізму та моделі залучення незалежних установ до контролю якості освіти, створення відповідних незалежних кваліфікаційних та експертних центрів, як і розвитку національних рейтингів ВНЗ, що в підсумку увічнює застарілі форми монопольного контролю з боку держави.

І. Законопроект №7486

Ми вважаємо, що проект закону про вищу освіту №7486 значно краще відповідає на актуальні і перспективні виклики вищої освіти України. Його перевагами є надання реальної автономії українським університетам, створення конкурентного освітнього та дослідницького простору для державних та недержавних університетів, акцент на якісних критеріях оцінки діяльності вищих навчальних закладів, залучення роботодавців до формування змісту освітньо-професійних програм й оцінки їхньої якості, інтеграція в освітній європейський простір. Здійснення цих кроків стане запорукою майбутнього поступу України і створить умови для виховання нової національної, духовної, політичної, економічної та культурної еліти.

Ми підтримуємо пропозиції щодо запровадження власного диплому ВНЗ, легалізації практики подвійних дипломів, вдосконалення роботи Державної акредитаційної комісії України, розміщення держзамовлення на конкурсних засадах, розширення автономних прав ВНЗ в управлінні фінансово-господарською діяльністю.

На нашу думку, запропонований законопроект можна вдосконалити, врахувавши таке:

Розширення автономії ВНЗ. Поряд із передбаченими у законопроекті положеннями, автономія університетів мала би також передбачати право університету

самостійно формувати профіль фахової підготовки шляхом запровадження гнучких систем траєкторії навчання, забезпечувати можливість переходу з одного напряму підготовки на інший;

запроваджувати інноваційні магістерські і структуровані докторські програми та самостійно визначати їх напрям і спеціалізацію;

збільшувати до 50% обсяг вибіркової частини змісту освітньо-професійних програм за рахунок скорочення обсягів та переліку дисциплін нормативної частини, встановлених галузевими стандартами вищої освіти;

визнавати дипломи про здобуті в закордонних університетах кваліфікації «магістр», «доктор філософії» (Ph.D.), «доктор наук» та вчені звання «доцент», «професор» з усією сукупністю прав, які вони надають, при зарахуванні на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника;

самостійно встановлювати відповідність навчального досвіду і результатів, здобутих в рамках неформального навчання, до кредитів основної програми.

Вагомою запорукою забезпечення реальної університетської автономії мало би стати закріплення у законодавстві окремої ролі Спілки вищих навчальних закладів України як громадського, професійного, експертного органу у сфері вищої освіти. Будь-які реформи в системі вищої освіти мали би відбуватися у консультації центральних органів управління вищою освітою зі Спілкою ВНЗ України.

Умови прийому на навчання до ВНЗ. Важливим елементом успішної реформи вищої освіти мало би стати удосконалення системи прийому на навчання до ВНЗ. У цьому зв’язку, вважаємо за доцільне передбачити ЗНО якості знань абітурієнтів при вступі до ВНЗ України як основний критерій вступу до університету. Вдосконалення системи ЗНО дозволить запровадити прозорі та об’єктивні критерії для розміщення держзамовлення за найбільш талановитими випускниками загальноосвітніх шкіл.

Запровадження третього циклу вищої освіти. Законопроект повинен також передбачити реформування системи підготовки вищих наукових кадрів через запровадження структурованих докторських програм (Ph.D.) відповідно до європейського зразка.

Висновок. Колектив УКУ переконаний, що Україна потребує докорінних і системних реформ, які не тільки наблизили б нас до європейських засад вищої школи й академічних стандартів, а й стали б прикладом довгоочікуваної модернізації нашого суспільного життя.

На нашу думку, законопроект №7486, попри окремі недоліки, відповідає на основні виклики, які стоять перед вищою освітою в Україні, однак потребує додаткового доопрацювання.

З повагою,

Тарас Добко
в.о. ректора