“Третя інтерпретація Антонича” в УКУ
“Богословсько-філологічну розмову” про українського поета Богдана Ігоря Антонича, 100-ліття від дня народження якого відзначається цього року, провели 14 травня Український Католицький Університет у співпраці з Центром гуманітарних досліджень і кафедрою теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського Національного університету імені Івана Франка.
Зустріч під назвою «Велика гармонія» – чергова із серії міждисциплінарних семінарів «8 інтерпретацій Антонича», які відбуваються упродовж ювілейного антоничівського року. За словами організаторів, семінари є “спробою кожного з учасників поділитися досвідом власного “спілкування” з Антоничем”.
«Третя інтерпретація Антонича», яку спільно творили доповідачі – богослови о. Богдан Прах і Маркіян Філевич і літературознавці Мар’яна Комариця й Микола Крупач, дослідник Антоничевої творчості професор Микола Ільницький та представники обох університетів-організаторів заходу, зосередила увагу на поетових пошуках Бога. Ці пошуки, відображені у всій творчості, але особливо у другій збірці “Велика гармонія” (1932), були складними і певним чином зумовили багатогранність і багаторівневість поезії Богдана Ігоря Антонича.
Духовний світ Антонича поєднує і гармонізує в собі християнську традицію, яку він отримав від батька-священика, та залишки стародавніх вірувань Лемківщини, де минули його дитинство і юні роки. Ось чому, на думку дослідників, у його творчості виразні пантеїстичні мотиви й образи, приміром, у збірці “Зелена Євангелія”, сусідують із витриманими в традиційному католицькому дусі творами, що складають збірку “Велика гармонія”, під якою мається на увазі гармонія природи й духа.