УКУ
UKENGLISH
  • Абітурієнтам
  • Навчання
  • Наука
  • Духовність
  • Життя в спільноті
  • Про УКУ
    • Положення про організацію інклюзивного навчання осіб із особливими освітніми потребами у Закладі вищої освіти «Український католицький університет»
    • Супровід студентів із особливими освітніми потребами
  • Повернення на кампус
  • Covid-19
  • Студентам
  • Випускникам
  • ВИКЛАДАЧАМ ТА ПРАЦІВНИКАМ
  • медіа
  • Доброчинцям
  • Контакти
  • Головна
  • Новини
  • «Тут ми навчилися розуміти правду про себе», – Наталя Демчук,…
ПОВЕРНУТИСЬ
  • ПОДІЛИТИСЬ:

«Тут ми навчилися розуміти правду про себе», – Наталя Демчук, випускниця ФБФ

Вівторок, 10 Лютого, 2015

«Візьми своє життя і зроби його шедевром» (Іван Павло ІІ)

Промова на випускних урочистостях 2015

Високопреосвященніший Владико, всесвітліші та всечесніші отці, дорогі викладачі, вельмишановні гості та, головне, дорогі випускники, Христос рождається!

natalya demchuk 2Сьогодні я маю честь бути  голосом випускників філософсько-богословського факультету і сказати декілька слів у цей неоднозначний день – день радості та смутку водночас. Важко передати відчуття, які переповнюють серце: це щось живе і справжнє. Це щось таке, що неможливо висловити, проте, без сумніву, варте того, щоб це пережити.

Моя голова, як і, мабуть, голова кожного випускника, сьогодні переповнена  думками, і то часто антиномічними. Найвагомішими є думки  вдячності: вдячності Богу за цей досвід та вдячності всім тим, хто був поряд. Вдячності за підтримку, відкритість, чесність і справедливість, які ми досвідчили в цьому університеті. А головне – за довіру та віру в нас.

Український католицький університет  відзначається не лише високим академічним рівнем, а, насамперед, своєю унікальною атмосферою. УКУ – це школа життя, життя правдивого та благословенного Богом. Це самобутній світ, який надає змогу відчути себе вповні людиною та створює умови для віднайдення своєї автентичності. І це – чи не найбільший дар для кожного з нас. Адже розуміння правди про себе – це перший крок до пізнання Бога і Його волі, а що може бути краще за дорогу, вибрану Богом, який нас любить?

Що ще не дає спокою моїй голові, це спогади. Вони були різні, але зазвичай – світлі, веселі, що випромінюють теплоту і радість серця. Є міріади моментів, які змінювали і формували нас, які закарбуються в пам’яті завдяки своїй справжності та щирості. Я згадаю лише декілька. Ще на першому курсі ми готували дуже цікаву виставу: «Вечори на Хуторі біля деканату», за мотивами твору М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Саме тоді чи не вперше кожен із нас, наймолодших на той час студентів, зумів відкритися. І для мене тоді стало  незабутнім відкриттям те, наскільки мої одногрупники талановиті та особливі! Це було наше спільне факультетське свято, де веселились і раділи всі – як студенти, так і викладачі. Ще варто згадати у цьому контексті поїздки факультету, де завжди було щось незабутнє: оті співи пісень в автобусах в дорозі, оте спільне зростання у вірі. Згадую, як ми разом готувались до екзаменів, і як просто жили, насолоджуючись студентським життям.

Іноді стає сумно, коли розумієш, що більше ніколи не зможеш пережити ці моменти. Розумієш, скільки було списано сторінок у твоїй власній книзі життя, яких вже ніколи не перегорнеш. Але головне – усвідомити, що без тих миттєвостей не було б такого висновку, який визріває. Адже, кожен день залишає після себе своїм особливим почерком, несхожим на інші, чи то букву, чи кому, чи то крапку в основному тексті буття. Тому спогади – це не лише те,  що гріє наше серце, чи, навпаки, розриває його на шматки. Спогади стають цеглинками, які вибудовують кожного з нас.

І, звичайно, неможливо не думати в сьогоднішній день про майбутнє. Ми переживаємо дуже складний час, час зла та насилля. Ми не вибирали ні часу, ні країни, в якій народились, ні народу, з яким живемо, але за нами є завжди вибір: бути або ж не бути Людиною. Думаю, якщо ми слухатимемо своє серце і житимемо згідно з його прагненнями, то зможемо подолати зло та створити умови для гідного життя у власній чудовій країні. Ніколи не втрачаймо надії і віри в краще, тому що після найтемнішої ночі завжди буває світлий день, і навіть після найсильнішої зливи яскраво світить сонце!

На завершення хочу зацитувати декілька рядків із вірша В. Симоненка «Можна»:

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать – можна повторять,

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають,

Ті, що не горять.

Отож, палаймо Божою любов’ю, поширюймо добро та цінуймо одне одного!

Mail

Дайджест подій та новин

Отримуй тижневий дайждест подій та новин УКУ у свою поштову скриньку

Вам буде цікаво

Четвер, 21 Січня, 2021
Борис Ґудзяк: «Людські стосунки — найбільше мистецтво»
Середа, 20 Січня, 2021
«Матеріальну допомогу на Схід можна передати поштою, але нею не...
Неділя, 17 Січня, 2021
Шептицький очима студентів
П'ятниця, 15 Січня, 2021
В УКУ стартував конкурс на отримання стипендій. Розповідаємо як податись!
Середа, 13 Січня, 2021
Успішні стартапи в Україні: Центр підприємництва УКУ поділився результатами роботи 
ПІДТРИМАТИ УКУ СТАТИ СТУДЕНТОМ
Ми в соцмережах:
Меню
  • Абітурієнтам
  • Навчання
  • Наука
  • Духовність
  • Життя в спільноті
  • Про УКУ
    • Положення про організацію інклюзивного навчання осіб із особливими освітніми потребами у Закладі вищої освіти «Український католицький університет»
    • Супровід студентів із особливими освітніми потребами
Навчання
  • Факультети
  • Бакалаврат
  • Магістратура
  • Аспірантура
  • CMS УКУ
  • Сервіси ІТ
Про УКУ
  • Управління та адміністрація
  • Офіційна інформація
  • УКУ від А до Я
  • Вакансії
  • Контакти
УКУ

Секретаріат УКУ
Вул. Іл. Свєнціцького, 17
м. Львів, 79011

Секретаріат УКУ
Тел.: +38 (032) 240-99-40
Ел. пошта: [email protected]

Усі права застережено © 2021 Український Католицький Університет

Зроблено у Qubstudio