У бібліотеці УКУ, крім читальних залів, нових книжок, журналів та академічної літератури, є особливий і надзвичайно цінний відділ – Фонд стародруків та спеціальних колекцій, де зокрема зберігають рукописи українського поета Богдана-Ігоря Антонича. 

Оксана Палій, бібліотерка Центру Шептицького, розповідає як ці рукописи потрапили до УКУ і як вони «живуть» сьогодні у культурних проєктах. 

Рукописи Антонича – це 12 писаних від руки зошитів, які ще чекають на вивчення та видання з фаховими коментарями дослідників творчості митця.

Цінні рукописи були придбані  в  грудні 2017 р. за ініціативи Президента УКУ владики Бориса Ґудзяка та ректора о. д-ра Богдана Праха.

Все почалося з того, що о. Богдан Прах дізнався, що рукописи Богдана-Ігоря Антонича знаходяться у приватній колекції. Власники такої спадщини мали намір продати все за кордон, бо жодна з тогочасних культурних інституцій не мала коштів на їхнє придбання. Аби не втратити цих рукописів, дослідники мали діяти швидко. Сума за викуп була чималою – 33 тис. доларів. Розуміючи цінність матеріалів, на подячному бенкеті у Львові у вересні 2017 (на честь завершення кампанії розвитку і відкриття Центру Шептицького) жертводавцям запропонували об’єднали свої зусилля для викупу цінностей. 

Серед доброчинців були: родини Катерини та Гліба Загорій, родина Романа Верещука та Оксани Смеречук, а також Олександр Почкун, Назар Давимук і Дмитро Шимків. Від імені спільноти щиро дякуємо їм за підтримку УКУ, зокрема цього проєкту.

Рукописні артефакти були передані до фонду стародруків та спеціальних колекцій Українського католицького університету. Про те як їх презентували в УКУ можна прочитати тут.

Нещодавно професорка кафедри культурології УКУ Олена Гелета у співпраці з організацією «Львів – місто літератури ЮНЕСКО» відзняли відеопроєкт про Богдана-Ігоря Антонича, де були використані рукописні артефакти як джерельний матеріал. 

Також Вероніка Гуменюк та Андрій Беницький створили за цими рукописами спеціальний проєкт – артбук «На Чорно», що вміщує чернетки віршів Антонича. Коментуючи його назву, автори в своїй концепції зазначили: «Чернетки Антонича, безумовно, є скарбом. Але скарбом вузькогалузевим, історія написання, еволюція тексту – це все предмет дослідження спеціалістів». Власне в цьому криється мета праці – проєкт за рукописами Антонича має бути цікавим ширшій публіці, а не лише знавцям літератури.  

Отже, що являють собою рукописи Богдана Ігоря Антонича із збірки спеціальних колекцій Бібліотеки Українського католицького університету? Це авторські чернеткові рукописи різних поетичних творів датовані за роками. За ними можна простежити еволюцію публікації того чи іншого поетичного твору Антонича. При чому автор підбирає слова, не за семантикою, а за ритмом, звучанням того чи іншого слова, або ж рядка чи навіть всього вірша. Крім того, як можемо простежити з цих чернеткових рукописів, як у своїй творчій методології Антонич найбільше взорується на поезію Йогансена, адже зустрічаємо переписані окремі вірші цього майстра слова в  чернеткових рукописах молодого Антонича. Тобто перед очима читачів розгортається справжня покрокова творча лабораторія видатного поета. Навіть еволюція мислення митця, психологія творчості. 

«Тесля слова» – так свого часу дуже влучно назва Антонича літературознавець проф. Микола Ільницький у своїй книжці про поета (М. Ільницький Формула осягнення Антонича – Львів, 2015 – С.16). «Тесля слова» – чи не найнайточніше  окреслення Антонича, яким він постає на сторінках своїх рукописних поетичних чернеток.

Варто зазначити, що після звірки поезій з чернеткових рукописів Антонича, нових поетичних творів, які були б не вміщені у цьому компендіумі немає. Отже, всі поезії Антонича з доробку поета  на сьогодні є опублікованими в цьому виданні. 

Однак, крім поетичних вправ зі своїми творами, у чернетках Антонича ми знайшли прозові тексти польською та німецькими мовами. Припускаємо, що це могли бути конспекти лекцій або ж фрагменти літературознавчих студій, які його зацікавили. Втім ці прозові тексти ще потребують досліджень літературознавців-текстологів та їхніх фахових коментарів.

Родзинкою колекції чернеткових рукописів Богдана-Ігоря Антонича є маленькі коротенькі записочки на прямокутних аркушиках паперу, які збереглися поміж звичайних аркушів учнівських зошитів. Можемо припустити, що вони були важливі, якщо поет їх зберіг. Автори цих записочок, оказії, з нагоди яких їх було написано, локації – тема окремої розвідки, яка також з несподіваного боку може висвітлити життя Богдана-Ігоря Антонич. Така  собі додаткова автентична фарба до його життєпису.

Так чи інакше Антонич живе в УКУ, його рукописи активно працюють у нашому культурному полі й спонукають до пошуку нових форм роботи над собою, розвиваючи гуманітарну ауру Спільноти та й не тільки.

Підготувала Оксана Палій