28 лютого на філософсько-богословського факультеті відбувся на науково-методичний семінар на тему ‒ «Психологія формування християнських цінностей: учитель-учень-метод». Організувала захід кафедра пасторального богослов’я. Доповідачами семінару були досвідчені психологи, науковці НУ «Острозька академія».

На початку семінару отець Андрій Олійник, завідувач кафедри пасторального богослов’я, наголосив: «Така інтердисциплінарна тема, на межі психології, педагогіки та богослов’я є дуже актуальною. Вона стосується багатьох сфер, з якими ми стикаємося як богослови-теоретики, а з іншого боку богослови-практики, які працюють з людьми, особливо це важливо для праці з дітьми, з молоддю.»

Оксана Матласевич, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри психології та педагогіки розповіла про діяльність їхньої кафедри та науково-дослідних лабораторій в Острозькій академії, про результати цікавих досліджень, які вони мали змогу проводити. Доповідачка зауважила, що в стародавні часи психологію сприймали невіддільно від релігії, як вчення про душу. Згодом психологія стала дуже матеріалістичною. Важливо зберігати цілісний підхід до людини – розглядати її як триєдність тіла, душі та духу.

Пані Оксана розповіла про тенденції змін у сучасній освіті: «Ці зміни не завжди позитивні. Наприклад, як показала практика, часто нівелюється виховний елемент освіти, зменшується авторитет старших та батьків, також змінюється ставлення суспільства до дитинства. А це веде за собою проблеми в адаптації дітей.

Ми презентували дослідження про структуру педагогічних здібностей,- продовжила доповідачка, ‒ важливим в ній є релігійний компонент, хоча про це не заведено говорити в педагогічних університетах. Адже, якими є критерії успішності вчителя чи викладача, чого від нас чекають? Опитуваннями, які ми проводили серед дітей та батьків у літніх дитячих таборах, показали, що на першому місці – запит на доброту та моральні, людські якості. Бачимо, що на сьогодні дістати інформацію  – нескладно. Але наша система освіти все ще зосереджена на навчальній складовій (знання-вміння-навики), забуваючи про ціннісно-смислову частину.»

Оксана Матласевич продемонструвала висновки у вигляді графічної схеми. Традиційна педагогічна концепція має такий вигляд: «Спершу в дітей формують певні навики (наприклад, малювання, читання), на основі цього у них формуються пріоритети, потім певні цінності, які, можливо, приведуть їх до якихось вищих духовних цінностей. Ми ж вважаємо, що цей трикутник треба перевернути. Пропонуємо альтернативний підхід до розвитку особистості: формувати спершу цінності, які потім будуть диктувати всю тактику поведінки у своїх вихованців. Ми намагаємося представити ці дослідження якомога більшій кількості людей, особливо педагогів»

Уляна Нікітчук, кандидат психологічних наук, викладач Острозької Академії продовжила тему формування цінностей, як важливого компонента у навчальному процесі, проте зосередила увагу на аспектах, які стосуються учня. Вона наголосила, що дуже часто ми пробуємо організувати мотиваційний процес зовні, за допомогою переконання, бесід, але це не спрацьовує. Якщо ж орієнтуватися на методи побудження внутрішньої мотивації – вплив на мотиви, схильності та інтереси, цінності, лише тоді можна досягти результату, коли дитина не просто отримує знання, а ці здобутки інтегруються в її особистість. Причому важливо пам’ятати, що основні мотиви формуються в дитинстві, за деякими дослідженнями, навіть до 6 років.

«Будь-яка цінність в внутрішньому плані свідомості буде завжди представлена як думка,яка визначає наші емоції чи поведінку. – продовжила доповідь пані Уляна, ‒ все це може бути сформульовано людиною як певна теза, переконання. Пропонуємо називати це віруваннями. І, власне ми дослідили, а які вірування притаманні нашим людям, що ми транслюємо нашим дітям? Отже, центральні ірраціональні вірування, виявлені в ході дослідження на українській вибірці – це дві тези: «Я маю все контролювати» і «Я маю робити все досконало». Виявляється, що ці твердження є цінністю для людини: вона їх захищає, обстоює, вибудовує згідно з ними свою поведінку. Для порівняння, центральними віруваннями серед американців вважаються формули «Я маю бути успішним», «Люди повинні добре до мене ставитися», «Світ має бути простим». Ми маємо розуміти ці установки, якщо прагнемо сформувати в дітей власне християнські цінності, і допомогти оформитися їм, як внутрішньому процесу.»

Насамкінець семінару взяла слово Галина Гандзілевська, кандидат психологічних наук, доцент, практикуючий психотерапевт. Вона зосередилася на методологічних питаннях, а як можна достукатися до учня, наголосивши на такому понятті, як формування психологічного та духовного імунітету. У своїй практиці пані Галина пропонує застосовувати методи психодрами та бібліодрами, Вони допомагають розвинути і креативність, і спонтанність, а отже і адекватне пристосування до обставин через імпровізацію та осмислену дію. Власне, фази психодрами можна застосовувати, як для навчання, так і для розваги, як для дітей різного віку, так і для дорослих. Пані Галина розповіла про різноманітні методи «розігріву» аудиторії, про важливість вибору ролей дитиною і осмислення дії, яка відбувається під час вправ. Таким чином, завдяки поєднанню теоретичної частини та безпосередній демонстрації методів семінар кафедри пасторального богослов’я завершився дуже динамічно та плідно., коли усі учасники могли поділитися своїми очікуваннями, та здобутками, які вони отримали під час заходу.