Українська молоде, якби я хотів, щоб ти полюбила науку, – із «Заповіту» Йосипа Сліпого
Повернутися уявою до раннього періоду життя владики допомогла театральна мініатюра, яку презентували 1 квітня 2012 р., у Марійському товаристві «Милосердя».
Вечір відбувся у межах проекту «Зустріч поколінь», який організовує Інститут лідерства та управління УКУ у співпраці з Марійським товариством «Милосердя» за підтримки фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» (Die Stiftung “Erinnerung, Verantwortung und Zukunft” (EVZ)
«Українська молоде, якби я хотів, щоб ти полюбила науку», – із «Заповіту» Йосипа Сліпого.
Свого часу молодий священик Йосип Сліпий мандрував до унікальних місць на Заході і Сході, щоб почерпнути в інших народів їхніх наукових та культурних надбань. Про це знаємо небагато, бо більшу увагу приділяють періоду заслання Патріарха та пізнішої діяльності в Римі.
Міні-драма під назвою «Патріарх, який любив вчитися» основана на реальних описах, які старанно робив сам владика (в той час ще священик і ректор Богословської Академії та семінарії). У липні 1935 року отець Йосип Сліпий їде до Англії, аби, як сам пише, «подивитися власними очима на осяги найкультурнішого народу в світі і навчитися чогось від нього». Там відвідує Архиєпископа Лондона Гінслея, який розпитує отця-ректора «про здоров’я вашого Митрополита» (Андрея Шептицького – авт.). Потім відвідує найстаріші англійські університети: Кембрідж і Оксфорд, які «виховали англійських джентльменів і провідників нації». Тут придивляється до способу життя і навчання студентів та хоче запровадити дещо із європейської практики у львівських семінарії та академії. Йосип Сліпий вивчає визначні архітектурні та сакральні пам’ятки, ледь не кожному храмові та музею дає свій детальний опис, виказуючи глибокі знання стилів та напрямків мистецтва, історії, культури. Залишає також психологічні портрети англійців та описи духовних практик. Англійці ставляться до українського священика і науковця з цікавістю і повагою. Це також відображено у театральній мініатюрі, зокрема в розмові з ректором коледжу святого Едмунда отцем Брікфордом.
Учасників вечора, присвяченого непересічному українцеві, професор і душпастирю Йосипу Сліпому, запросили помандрувати слідами Патріарха, аби збагнути, чим жив цей чоловік за десяток років перед арештом і засланням. Глядачі могли пересвідчитися, що це була людина, яка любила життя, цікавилася всіма його проявами, мала почуття гумору, непохитну наполегливість, особливо у дослідженнях і навчанні. У той період, в який переносить нас мініатюра, ще не відчутно тривоги, яка нависла над українською Церквою. Однак серце душпастиря, яке, попри інтенсивне життя, перебуває у постійній молитві, передчуває тягар покладеної на нього місії. «Щодо нашої семінарії, то вона одинока у світі, що може похвалитися двомастами мучеників між своїми вихованцями, а всіх католицьких мучеників має Англія 300», – розповідає у виставі отцю Йосипу ректор англійського коледжу отець Брікфорд. – «Кров мучеників – насіння Церкви», – вдумливо зауважує Сліпий. Коли ж вони покидають інсценізоване підвальне приміщення Британського музею, Йосип Сліпий стиха промовив: «Ходімо, не гоже надовго залишатися у катакомбах і … підпіллях».
Такому маловивченому періоду життя Верховного Архиєпископа і кардинала була присвячена перша частина вечора, який організувала молодь для членів Товариства «Милосердя». Потім присутні переглянули уривок з фільму, який оповідав про зовсім інший період – етап в Сибір. Опісля послухали коротку проповідь, яку виголосив владика Сліпий в церкві Святої Софії в Римі. Таким чином владика постав у повному образі (душпастиря, науковця, мученика, Глави Церкви) та всіх часових відрізках його життя.
Підготувала Юлія Роїк