Всюди у світі існує академічна історична наукова література та шкільна історична література. Хороші журналісти та письменники вміють «витягувати» з академічного рівня цікаві сюжети і подавати їх для масового читання. Роблять це мовою, доступною для дорослих, дітей і школярів. Популярна історична література – це бестселери у світі. У нас саме цього бракує.

Таку думку під час зустрічі із студентами Українського католицького університету у межах проекту «Культурна кухня» 17 листопада висловив історик Ярослав Грицак, повідомляє Zaxid.net.

Я.Грицак зазначив: «У нас цього писати нема кому. Наталія Яковенко змушена періодично щось таке писати. Бо нікого нема більш-менш інтелігентного і розумного, щоб міг Наталію Яковенко подавати мовою доступною для школяра. Це проблема».

Також історик висловив думку, що не існує специфічного стилю писання історії для дітей. «Підручник писати навіть важче, бо треба бути більш чесним. Необхідно дещо спрощувати, бо об’єктивно дитина ще чогось не може знати, але з’являється більша загроза ідеологем».

А проте, за його словами, не підручники мають найбільший вплив на формування ставлення дітей до своєї історії. «Підручники за дослідженнями є десь на 5-6 місці за впливом. Більше відношення до історії формує середовище, оточення: вулиця, Інтернет, телебачення, батьки», – зазначив він.

Відділ інформації і зовнішніх зв’язків УКУ