На новій посаді радника ректора з особливих доручень Павло Хобзей займатиметься трьома напрямками: налагодженням ефективної комунікації з МОН, інтенсифікацією співпраці з іншими українськими вишами та стратегічною розробкою екосистеми підтримки навчання і викладання в УКУ.  Детальніше про основні проекти та завдання на посаді радника ректора УКУ з особливих доручень ми запитали у Павла Хобзея особисто.

“Я працював в університеті з листопада 2011 по листопад 2015 року. Тоді з програм було лише Богослов’я, Соціальна педагогіка та Історія, а студентів у всьому університеті було втричі менше. Коли я йшов у МОН, університет мене дуже підтримував. Та працюючи у міністерстві, я займався усім, крім вищої освіти. Тепер я відчуваю як перевагу те, що можу водночас і дивитися на УКУ ніби ззовні, і бачити його у динаміці розвитку”, – розповідає Павло Хобзей.

Екосистема університету

“Своїм найпершим завданням я вважаю прийти в університет, роздивитися, оцінити та налаштувати певні процеси: і не лише в академії, а й у формаційній складовій. 

Я дуже вдячний УКУ, бо коли ми з Лілією Гриневич робили реформу Нової української школи, ми багато апелювали до цінностей та ставлення. Наголошуючи на цьому, я завжди усвідомлював, що знаю про них не лише формально, а якнайкраще досвідчив їх за часів моєї роботи в університеті. 

Тут в УКУ багато людей свідчать справжні християнські цінності, але університет стрімко розвивається – і це також призводить до розмивання його ідентичності. Необхідно задіяти цілий комплекс заходів, аби впоратися з цим викликом. Та одним з можливих виходів могло б стати право університету проводити співбесіду перед вступом. Це дало б нам змогу краще підбирати студентів, а тим вступникам, які не підходять нашій формаційній програмі, ми могли би радити інші хороші університети. Адже ми не хочемо бути лише хорошим університетом, ми хочемо залишатися католицьким університетом”.

Найкращі викладачі для найкращих студентів

“Я також сподіваюся стати корисним у реалізації однієї з основних стратегічних цілей УКУ — створити екосистему підвищення викладацької майстерності та професійного розвитку викладачів. УКУ здійснив неймовірну річ, ставши за останні три роки найбільш затребуваним університетом серед найталановитішої студентської молоді. Але втриматися на цьому рівні буде можливо лише за умови постійної праці викладачів над своїм професійним удосконаленням та готовності університету вкладати в це ресурси”. УКУ вже вступив на цей шлях, створивши успішний Центр навчальних та інноваційних технологій та програму розвитку викладачів “Школа викладацької майстерності”. В межах нової Стратегії УКУ 2025 заплановано чимало інших ініціатив, які, на думку Павла Хобзея, можуть допомогти університету стати лідером у створенні загальної культури якості викладання і навчання.

Лобіювання законодавчих ініціатив УКУ

“Друге моє завдання – використовувати свої зв’язки з міністерством, яких у мене під час роботи з’явилося дуже багато, аби лобіювати законодавчі ініціативи УКУ”, – ділиться радник ректора УКУ з особливих доручень. 

Відсоткова філантропія – надання громадянам права на власний розсуд розпорядитися визначеним відсотком ПДФО на користь обраних ним неприбуткових організацій. Павло Хобзей каже, що лобіювати цей закон буде не просто:  “Адже якщо ти перерозподіляєш податки, які мали йти у бюджет, до громадських організацій, є ризик не добрати грошей у бюджет на обов’язкові видатки. А 2% у масштабі країни – це великі кошти. Крім цього, міністерство фінансів завжди дуже цікавить ефективність використаних коштів, і  з цієї перспективи вони бояться зловживань та відмивань грошей через фіктивні громадські організації, які не роблять нічого суспільно корисного. 

Хай там як прийняття закону – питання ефективної комунікації. На щастя, у нас є багато спільників, і нам треба об’єднуватися, адже у таких питаннях один в полі не воїн. Зараз є вікно можливості, поки нова команда готова до пропозицій і законодавчих змін”. 

Індикативна ціна – встановлення фіксованої мінімальної ціни на освітні послуги в Україні. Павло Хобзей розповідає, що середня вартість навчання одного студента коштує понад 40 тисяч грн на рік. “УКУ – приватний виш, який не отримує жодної державної підтримки. На останньому сенаті знову була дискусія про те, яку кількість видатків університет може покривати з фандрейзингу, а яку частку може отримувати з оплати за навчання студентів та надання інших сервісних послуг (проживання студентів та гостей, оренда приміщень, тощо). За часів моєї роботи це складало до 15%, а Софії Опацькій, Любомиру Тарновському та їхнім колегам вдалося підняти цифру до 34%. Але цього все одно замало, аби задовольнити нагальну потребу університета у стабільному фінансуванні. Ми досі дуже сильно залежимо від пожертв добрих людей, і ми вдячні за цю підтримку, але будувати на цьому те, що називають sustainability дуже важко”. З іншого боку, каже Павло Хобзей,  державні університети демпінгують ціни: “Місяць у приватному садочку у Києві коштує стільки ж, скільки рік вищої освіти. Ті, хто можуть собі дозволити добру освіту, мають за це платити, а тим, хто не може собі цього дозволити – ми забезпечимо стипендії. Встановлення індексованої вартості навчання на програмі могло б врегулювати загальне ціноутворення та дати нам більше можливостей як приватному вишу”.

Гроші за студентом – право успішного вступника на певну суму грошей, що перераховується на рахунок установи, де особа вирішила здобувати вищу освіту. Зняти напругу з бюджету, за думкою Павла Хобзея,  могла б також може вже не нова для України, але важка для прийняття ініціатива про закріплення грошей за студентом. “Якщо до УКУ приходять дуже успішні студенти, які могли б отримати бюджетні місця в державних вишах, та обрали нас через нашу якість освіти, чому держава не може виплачувати нам гроші, які б вона виплачувала державному вишу? Ці три кроки здатні не лише зміцнити фінансову стабільність університету, а й розширити коло доброчинців, які допомагають вищій освіті в Україні стати якіснішою та ефективнішою”, – додає Павло Хобзей.

Розмовляла Катерина Глущенко