Аліна Синицька, керівник проектів та програм, координатор інституційного депозитарію ErUCU, презентувала електронний репозитарій (ErUCU) Українського католицького університету. Місце накопичення, систематизації, зберігання та збереження в електронному вигляді наукових напрацювань викладачів, студентів та працівників УКУ.

Як зазначено на сайті, електронний архів Українського католицького університету — включає в себе публікації (та ін. матеріали) викладачів, співробітників, аспірантів та студентів УКУ наукового, освітнього та навчально-методичного характеру. Серед них — статті з наукових журналів, матеріали конференцій, монографії, навчальні посібники, студентські роботи, дисертації та автореферати, презентації, звіти та ін.

На презентації Аліна Синицька зазначила, що призначення інституційного архіву – сприяти розвитку гуманітарних та філософсько-богословських, суміжних наук шляхом створення, накопичення, систематизації, зберігання та збереження в електронному вигляді, а також надання через Інтернет відкритого доступу до інтелектуальних продуктів університетської спільноти українському та світовому науково-освітньому товариству. А, відповідно, основною метою ErUCU є підвищення впливу досліджень Університету шляхом їх поширення в мережі Інтернет у відкритому доступі.

Репозитарій — це місце для безпечного збереження та розміщення наукових статей, він гарантує незмінність електронної адреси публікації. Аліна Синицька наголосила, що успішний репозитарій — це колективна праця цілого університету, усіх його відділів та наукових підрозділів. При цьому кожен автор самостійно вносить свої матеріали в архів.

Репозитарій УКУ — це 15 фондів, які відображають структуру університету і в яких можна розоміщуати свої матеріали. Це можуть бути наукові статті, презентації, виступи на конференціях, підручники та інша навчально-метологічна література. Репозитарій підтримує практично всі формати, для текстових матеріалів важливо, щоб вони були проіндексовані пошуковими системами, тому варто зберігати їх в форматі PDF. Вміст архіву на сьогодні — 100 публікацій, це пілотне наповнення, яке було здійснено координатором.

Основні мови репозитарію УКУ — українська та англійська. Хронологія виходу публікації значення не має. Викладачі та аспіранти можуть розміщувати статті написані до вступу чи влаштування на роботу в УКУ.

Відкриття депозитарію говорить про підтримку установою Руху відкритого доступу. За словами доповідача, потрібно правильно розуміти саму ідею Відкритого доступу. Відкритий доступ — це вільний доступ до наукової літератури усіх охочих, без усяких бар’єрів, але з обов’язковим збереженням авторських прав дослідника, який самостійно розміщує в репозитарії свою статтю/результати дослідження («зелений» шлях відкритого доступу) чи публікує статтю в журналі відкритого доступу («золотий» шлях відкритого доступу).

В Україні є 79 установ, які підтримують репозитарії та надають доступ до наукових публікацій. Аліна Синицька зазначила, що Відкритий доступ — це не самвидав, це не другосортна література, це справді хороші наукові видання, але зі спрощеним доступом. За її словами, досвід підтверджує, що відкритість наукових досліджень покращує їхню якість; публікація у відкритому доступі підвищує її цитованість, а як наслідок — зростання іміджу науковця та інституції в якій він працює, тому не потрібно боятися відкритих джерел розміщення наукових публікацій.

За її словами, в наукометричній базі Scopus обсяг статей з журналів відкритого доступу та «гібридних» журналів сягає 16-17 % від загальної кількості (станом на 2011 р.). Тому аргумент про не надто високу якість журналів (і публікацій) відкритого доступу не має підстав. Журнали Відкритого доступу — це, безумовно, електронні журнали, ніхто не друкує і безкоштовно не розповсюджує друковані видання. Але такий підхід гарантує ширше розповсюдження, практично — на усю планету. Як наслідок — підвищується видимість видання, зростає його впливовість, з’являються нові автори і рецензенти.

Аліна Синицька розповідає, що уряди і дослідницькі фонди багатьох країн підтримують ідею Відкритого доступу. Великі фундації, які дають кошти на дослідження, вимагають, щоб науковці публікували результати свого дослідження в журналах відкритого доступу або розміщували їх в репозитаріях, це саме стосується даних досліджень. Зазвичай, період ембарго до статей може бути не довше, ніж шість місяців (для соціо-гуманітарних наук – до одного року). Схожу політику провадить і Європейська комісія, яка у своїй програмі «Горизонт 2020» зазначила, що прагне досягнути цілком конкретної мети – щоб у 2016 році 60% публікацій були у Відкритому доступі.