19 жовтня на відкритій події “9 000 секунд з УКУ” в м. Києві  ми поспілкувалися з пані Уляною Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України (2016-2019 рр.), про майбутнє української освіти, її теперішній стан та можливості розвитку.

ПРО РОЗВИТОК ОСВІТИ У НАШІЙ КРАЇНІ

Ми всі розуміємо, що в нашій країні вища освіта  є важливою. Проте університет – це лише початок нашого освітнього життя: ми навчаємось в університеті багатьох базових речей, але найбільше, чого ми можемо там навчитися, – це зрозуміти, «як вчитися». Де ми можемо шукати інформацію, як ми можемо розвиватися, як правильно ставити питання та критично оцінювати ситуації, зрештою, як ми можемо самореалізуватися як люди.

Університет – це лише початок нашого життя і ми повинні навчатися кожного дня. 

В УКУ ми маємо хорошу освітню базу: викладачі є такими, що ви хочете їх слухати, і це дуже важлива річ. Бо навчання та освіта не мають бути односторонніми: є викладачі, які нас навчають, але також є ми – відповідальні вчитися.

Буває, коли викладач просто начитує матеріал, інформацію якого ви не сприймаєте і це не мотивує вас шукати більше інформації з цих тем – тоді це не є освіта, це неперманентне навчання, аби просто скласти іспит, воно не допоможе Вам у житті. На жаль, в Україні дуже багато університетів та медичних вищих навчальних закладів, де так навчають.

В УКУ навчають по-іншому.

 Студенти є частиною освітньої програми: до їхніх слів прислухаються, вони мають можливість брати участь у формуванні навчання. Бо викладачі є справжніми фахівцями своєї справи та розуміють потреби студентів. В УКУ також є багато іноземних гостей, які приїжджають і  допомагають розкрити нам наші горизонти, щоб ми бачили більше ,ніж лише те, що є в нашій країні чи, скажімо, у Львівській області, чи у місті Львові. І ми бачимо, що, насправді, є дуже багато всього нового, що ми навіть не очікували і не знали. Це такі великі плюси, які є в УКУ щодо навчання.  

Друга річ – умови. Часом ми виїжджали в лікарні, щоб подивитися, як вони працюють та виглядають. Я заходила у вбиральні та кімнати для пацієнтів і порівнювала з убиральнями та кімнатами адміністрації. Було одразу видно лікарні, де справді дбають про пацієнтів та умови, в яких вони знаходяться: там були чисті вбиральні, вікна та палати в нормальному стані . Так само дивіться на університети – чи заклад так зорганізований, щоб у студентів були кращі умови, ніж в адміністрації. Чи є комфортні кімнати, чи є хороша бібліотека, чи є доступ до комп’ютерів, чи є Wi-Fi та мультимедіа – все те, що потрібне вам для розвитку та навчання. Хто з вас був в академічному містечку УКУ та бачив, як це все виглядає? Там є чудові умови для студентів, мультимедійні кімнати. Там найкраща бібліотека, яка є в Україні і, напевно, в Східній Європі. Там є навчальні аудиторії, доступ до українських та іноземних журналів, часописів та книжок – там є всі сприятливі умови для студентів. І вони не відрізняються від умов, в яких працює адміністрація університету, –  мабуть, умови для студентів в УКУ є навіть кращими. В пошуках вашого ідеального університету звертайте увагу на ті, де студент в структурі вишу є у центрі уваги.

Третє, чим УКУ відрізняється від інших університетів, –це є те, що сам студент має багато можливостей вибору. В українській вищій освіті мені не подобається вузькопрофільність навчальних програм. До прикладу, коли хтось хоче стати лікарем або ж інженером, то вони вивчають свою дуже вузьку справу. В них немає вибору навчання предметів для всестороннього розвитку (як от культура та історія) – те, що в іноземних університетах називають Liberal Arts. Такі предмети є частиною громадянської освіти, в Україні ж більшість людей не знають, як працює держава. В Штатах університетські курси  Liberal Arts є обов’язковою вимогою, щоб студенти знали, як працює держава, розуміли свої права та відповідальність Я навчалася на бакалавраті біологічних наук в університеті і паралельно брала курси з культури, історії мистецтв, політики та філософії. Це все був мій вибір: я могла вчити такі речі, які мені не знадобилися б у медицині, але допомогли стати дорослою людиною, яка розуміє більше, ніж вузьке коло моєї професії. Такі речі є також і в УКУ – вибір та можливість розвиватися в більшому.

Це наш університет: ми вчимося там чотири роки, пишемо магістерську роботу або будь-яку іншу й отримуємо диплом. Але наша освіта там не закінчується: коли ми є в університеті, ми вчимося, як вчитись, і це найважливіша річ.

Уявіть собі, що лікар, який закінчив медуніверситет у 70-х, знає лише медицину 70-х років.

Ніколи не ходив на конференції, не читав сучасних журналів, не шукав нових знань. Цей лікар не знав би сучасних методів лікування, до прикладу, що  таке МРТ! Треба постійно навчатися, щоби розвивати себе та професію, бо ніяка професія не стоїть на місці. В Україні в багатьох університетах, коли ми слухаємо лекції якогось поважного вісімдесятирічного професора наук, ми маємо йому вклонятися. Це не є освіта, бо освіта має бути двосторонньою. Освіта – це вчити ті речі, які важливо знати та показувати студентам, де можна далі вчитися та розвиватися. До прикладу, коли я вчилася в медичному університеті та в інтернатурі, і  нам викладали щось про фізіологію серця, викладач наприкінці лекції казав: «А тепер ваше домашнє завдання: сходіть в бібліотеку і знайдіть щось, про що я нині не сказав. І скажіть мені щось, чого я сам не знаю». Тоді ми, всі студенти, разом йшли в бібліотеку: ми шукали всі журнали, пробували знайти щось, чого наш викладач не знав чи ніколи не читав. Ті викладачі нас навчали, щоб ми далі шукали знання, що воно не закінчується в стінах університету, а продовжується на ціле наше життя. Це разюче важлива різниця між тим, як навчають в УКУ і як навчають в більш традиційних університетах, які є державними. 

КУДИ МИ ЙДЕМО?

Є багато сфер праці, де ми можемо застосувати свої знання, здобуті в університеті. Одні випускники будуть іти в бізнес та розвивати економіку, інші будуть працювати в академічній сфері. Дуже важливо, щоби професіонали, які мають практичний досвід, передавали його та навчали тих, хто цього досвіду не має. В Школу реабілітаційної медицини УКУ приїжджають експерти з діаспори, які вже роками працюють як ерго- та фізичні терапевти.  Вони перебувають тут 2-3 тижні та працюють зі студентами, передаючи дійсно правдивий досвід, не з книжки, а з їхньої практики.

Третя сфера, в якій можна та потрібно самореалізовуватись нашим випускникам, – це йти у державні структури та будувати нашу державу! Це є та прогресивна річ, яка тільки розвивається в УКУ і яку ще треба розробляти. Наразі є декілька випускників, які  вже є у Верховній Раді. Це хороша річ, бо ми хочемо, щоби ті цінності, знання та досвід, який здобувають в УКУ, переносився на вищі управлінські рівні в державі. Щоби в державних структурах, у місцевій владі брали участь ті люди, які насправді здобули найкращу освіту та перейняли цінності, які роблять кожного з нас кращою людиною, кращим українцем.

Джерело: Абітурієнти УКУ