Постабортивний стан члени родити переживають по різному. Для жінки це як шок після нещасного випадку, а в чоловіків поглиблюється почуття меншовартості, що переростає в різні форми залежності. Діти в таких родинах відчувають нестачу когось і це видно на малюнках п’ятирічних дітей, які малюють свою сім’ю.

Таку думку висловив львівський лікар-психотерапевт Зеновій Онишко на семінарі «Сімейні кризи. Профілактика сімейних криз» в Українському католицькому університеті. Семінар проводив Інститут родини та подружнього життя УКУ.

«Наша програма «Жива надія» вже кілька років працює із жінками, які втратили дитину через аборт, – відзначив Зеновій Онишко. Ми помітили, що постабортивні стани в жінок за рівнем переживань наближаються до відчуттів людей, які втратили своїх близьких на війнах і техногенних катастрофах».

«Абортовані діти залишаються безіменними і в прямому значенні каналізовані, – сказав Зеновій Онишко. Вони не мають місця поховань, де матері можна було б прийти та виразити свій душевний біль. З цієї причини у жінок відчуття провини щодо абортованих дітей залишається стійким і довготривалим».

Програма «Жива надія» впроваджена Канадським інститутом дослідження та реабілітації жінок, які втратили вагітність. Критерії клінічного підходу до проблеми розробила Асоціація психіатрів США. За даними Міністерства охорони здоров’я України протягом 2005-2008 років в Україні зроблено майже 900 тисяч абортів.

Відділ інформації і зовнішніх зв’язків УКУ