Конфліктуйте і не робіть компромісів зі злом, служіть не лише собі і приймайте рішення так, наче більше немає від кого їх очікувати. Візьміть відповідальність за все, що відбувається навколо, і не чекайте, що це зробить хтось інший – такі орієнтири для молоді дала в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун під час промови на зустрічі випускників УКУ в Центрі Шептицького в рамках Днів УКУ.

Компроміс зі злом заради добра – зло

Чи лікар повинен приховувати від пацієнта, що той хворий на рак, щоб зменшити його страждання? 89% емігрантів з СРСР в Америці відповіли, що так. Таку ж відповідь дали лише 8% корінних американців. Для вихідців з СРСР це компроміс зі злом заради добра, у той же час, коли для американців компроміс зі злом заради добра – це зло.

Для мене це ключовий ідентифікатор людей радянської ментальності. Це певна ціннісна шизофренія, коли у твоєму світогляді не має ніяких констант і усе завжди можна виправдати.

Лі Лефевр пізніше довів, що такий підхід унеможливлює вирішення конфліктів без втрати гідності його учасників. Звідси і походить викривлене “наглість – друге щастя”, що дуже влучно підмітив Орест Друль у статті “Галицька дихотомія”. З цим пов’язане й інше викривлене поняття “складний характер”.

Не знаю, чи ви помітили, але в Україні людей із складним характером називають тих, у кого просто цей характер є, тобто коли ти маєш певні чіткі принципи і не боїшся їх декларувати, не йдеш на компроміси щодо певних засадничих речей, відповідно, конфліктуєш з носіями протилежних поглядів, то отримуєш ярлик людини зі складним характером. Так от, на мою думку, в Україні величезний дефіцит на чесних людей із складним характером.

Конфлікт через власні переконання – прояв чесності

Не робіть компроміси, коли ваша совість каже, що щось не так. Не бійтеся прислухатися до вашого внутрішнього голосу. Не укладайте союзи чи партнерства зі злом з добрими намірами. Не легітимізуйте зло – боріться з ним.  Називайте речі своїми іменами – кажіть правду. Вас називатимуть складними та конфліктними людьми, але конфлікт через власні переконання – прояв чесності, тоді як страх бути чесним дуже часто підштовхує нас до компромісів зі злом.

Служіння – це діяльність заради чогось більшого, аніж просто я

В Україні немає розуміння поняття “служіння”. Здебільшого люди служать комусь, щоб прислужитися, або несуть службу. Для мене служіння – це діяльність заради чогось більшого, аніж просто я, – це здатність вплинути і змінити життя спільноти на краще у конкретному місці і в конкретний час.

Тиждень тому я повернулася з Великобританії, де була велика конференція з розвитку цифрових технологій у сфері здоров’я і водночас великий захід до 70-річчя національної служби здоров’я. Фантастична інституція і фантастичний авторитет серед населення – вищий, аніж у будь-якої інституції чи особи включно із королевою.

І ось в один із днів, за вечерею з колегами, ми запитали у них, як іде підготовка до брекзиту, адже один із членів уряду озвучив своїм завданням, у тому числі у сфері медицини, зробити успіх із брекзиту. Те, що ми почули далі було дуже показовим: Британія, яка має вийти з ЄС вже у березні 2019 року досі не має плану, як це зробити. Так-так, Британія, країна, яка нічого не робить без чіткого плану.

У чому причина? Першими вказівками уряду було підготувати аналітику щодо політичних та економічних наслідків цього процесу. Чиновники різних відомств проаналізували усі можливі виклики і віддали результат наверх, але так і не отримали зворотної відповіді. Новий уряд очевидно не чекав таких прогнозів: 99% бюрократів, які працюють в британських державних інституціях, вважають, що вихід з ЄС – це неправильний шлях. Їх робота виконувати порядок денний уряду, якими б не були їх власні погляди. А ще вони є найкращиим експертами у різних сферах житті і, як ніхто інший, здатні спрогнозувати  наслідки тих чи інших заходів.

Це прояв сили британських інституцій із столітнім досвідом, коли ти можеш через медіа переконати людей у будь-чому, але врешті залишишся у кабінеті міністра з безкомпромісною раціональністю і мовою цифр державних службовців.

В Україні ж прийнято сприймати бюрократів, як тих, хто заважає прогресу і ускладнює всім життя. Але в здоровій державній інституції культура служіння – це те, що рятує нації від політичних штормів, від урядів популістів і маріонеток. Втім, справжнє розуміння приходить лише з досвіду роботи у державній сфері. Роль одного окремого бюрократа може бути фантастично великою не лише в опорі до реформ, але і в опорі окупації, здачі національних інтересів, чи руйнування культури.

Декілька років служіння у державній сфері дасть вам школу управління і розуміння контексту життя нашого суспільства, яку не дасть жодна навчальна програма. Не відвертайтеся від державної сфери і використайте цей інструмент для служіння чомусь більшому, ніж кожен з нас може стати. Чекаю вас в урядовому кварталі!

Люди і рішення, які ви шукаєте, сидять довкола вас у цій залі

Слово “відповідальність” було приклеєне більшовиками до слова “кримінальна”, відповідно його сприймали як щось небезпечне, шкідливе, чого треба уникати і максимально боятися. Але це не наша відповідальність, це радянська мантра, яку вчили повторювати, коли приходив час робити важливе рішення. І наслідок – мільйони людей, які звикли приймати рішення, що вже зробили за них.

Я знаю, що ви відповідальні громадяни, але не знаю, чи до кінця розумієте, наскільки ви відповідальні.

Один мудрий американць якось сказав перед випускниками Гарварду уже в час президентства Трампа: “Не обманюйте себе думкою, що самоусунення від системи, яка, на вашу думку, зламана, дозволить вам уникнути шкоди від помилок цієї системи”.

2019 рік – це не про людей з екранів телевізорів, це про людей, які не дивляться телевізорів, це про нас із вами. Я знаю, ви думаєте, що має з’явитися хтось нормальний і тоді ви підтримаєте його на виборах. Але у мене для вас сюрприз: він не з’явиться. Люди і рішення, які ви шукаєте, сидять довкола вас у цій залі.

Проблема лише в тому, що жодні промови не спонукають українців братися за долю власної країни так, як погані результати виборів. І, можливо, ви думаєте, що це нормально чекати на когось, хто візьме відповідальність за зміни на себе, але це лише марнування часу і можливостей, нашого з вами часу і наших з вами можливостей. Можливостей, про які Шептицький, Грушевський чи Бандера навіть не могли мріяти.

Оксана Левантович