Інсульт – одна з основних причин інвалідності. За даними Всесвітньої Інсультної Організації, в світі інсульт уражує кожного шостого. Між двома відповідями на питання, що б ви обрали після інсульту – померти чи сісти в інвалідний візок, велика кількість пацієнтів називають перший варіант. Що робити, щоб скоротити показники смертності та інвалідності і як швидко можна приступати до реабілітації пацієнтів після інсульту?

Про це розповів Віце-Президент Всесвітньої Інсультної Організації, професор Натан Борншейн (Ізраїль) у своїй доповіді на IV Форумі нейрореабілітації та медико-соціальної експертизи, який проводила 7-8 квітня Школа реабілітаційної медицини УКУ та Всеукраїнське товариство нейрореабілітації.

«Актуальним залишається питання, коли починати реабілітацію пацієнта після інсульту – на ранньому етапі (через кілька днів) чи пізньому (через кілька тижнів). Досвід показує, що на пізньому етапі 60% пацієнтів просто лежать в ліжку і чекають, поки прийде який «месія» і їх врятує. Тому рання мобілізація пацієнта після інсульту прискорить процес відновлення постраждалих функцій, запобігає розвитку ускладнень і суттєво скорочує обсяг медичних послуг», – наголошує професор.

За його словами, пізній початок реабілітації більше шкодить пацієнту, аніж запобігає побічним ефектам: 40% м’язової тканини втрачає пружність, без мінімальної напруги серцево-судинна система також повільно відновлюється. Традиційна модель реабілітації зорієнтована на роботу з пацієнтом через 2-3 тижні після гострого етапу хвороби, а нова модель зорієнтована на початок активності пацієнта ще на гострому етапі, на післягострому – реабілітація продовжується.

Професор Борнштейн назвав кілька найпоширеніших упереджень щодо ранньої реабілітації. Зокрема, найчастіше посилаються на те, що зайва напруга може погіршити стан пацієнта з серцевою хворобою. Також побоюються падіння тиску. Однак дослідження показало, що 40% пацієнтів з інсультом не мали проблем з тиском після ранньої мобілізації (через 24 години). Тобто гіпотензія не є наслідком ранньої реабілітації. Ще у 1994 році поширеним було твердження, що дуже швидкий початок фізичної активності може нашкодити головному мозку.

«Насправді рання реабілітація може допомогти зменшити кількість ускладнень. Найчастіше смертність та інвалідність після інсульту наступає через ускладнення – інфекції, проблеми з тиском, повторні інсульти. Це відбувається за дні-тижні, якщо не мобілізувати пацієнта. І цього всього можна уникнути через ранню реабілітацію», – пояснює фахівець.

Світові медики та фахівці нейрореабілітації по-різному визначають поняття «ранньої мобілізації» (реабілітації).

Австралійські медики вважають, що пацієнтів треба мобілізувати настільки рано, наскільки це можливо. Британські медики кажуть, що пацієнтів треба мобілізувати настільки рано, наскільки це можливо в залежності від умов. Американські медики зазначають, що пацієнтів треба мобілізувати настільки рано, наскільки це можливо, якщо досягнуто медичної стабільності. Водночас у керівних документах з нейрореабілітації немає чітких визначень.

Однак не всі результати досліджень показали однакову ефективність ранньої мобілізації. Під час одного з досліджень в Австралії пацієнти, яким після інсульту провели ранню мобілізацію, мали гірші результати ніж ті, які мали пізню реабілітацію. «Тут постає питання дозування і відбору пацієнтів. При ранній реабілітації треба враховувати індивідуальні характеристики пацієнта, щоб правильно дозувати фізичну активність», – зазначає професор.

На переконання Натана Борншейна, рання реабілітація після інсульту має великі переваги, але попри це, підхід має бути індивідуальним і базуватися на неврологічному стані кожного окремого пацієнта. «Наш девіз – треба не просто прожити довше, а прожити більш здоровим життям», – наголошує фахівець з нейрореабілітації.

Нагадаємо, І Всеукраїнський форум з нейрореабілітації та медико-соціальної експертизи відбувся 2013 року у Києві, ІІ і ІІІ Форуми – у Дніпропетровську. На Першому форумі організатори традиційно сфокусувалися більше на неврологічних аспектах, на двох останніх зосередилися на розвитку реабілітаційної медицини відповідно до західних стандартів та вимог.