В УКУ освятили пам’ятну дошку на честь Богдана Сольчаника
Ректор УКУ о. Богдан Прах після Божественної Літургії за вбитими на Майдані та жертвами війни на Донбасі освятив пам’ятку дошку викладачеві Університету, Герою України, одному з Небесної Сотні Богдану Сольчанику.
Автор меморіальної дошки – Наталя Звір, випускниця Львівської національної академії мистецтв та її чоловік Назар: «Ми хотіли в ній показати щось про Богдана. Хотіли, щоб вона була сучасною, легкою, прозорою, щоб свідчила, якою Богдан був людиною».
Проректор УКУ Тарас Добко зачитав пам’ятне слово на честь Богдана Сольчаника, яке спільно написали його друзі — проф. Ярослав Грицак та Олександр Неберикут.
Богдан Ніколи не ховався від життя в мушлях гамірних аудиторій та онімілих бібліотечних залах, потребуючи їх, як стомлений мандрівник шукає вимушених переправ чи тимчасових притулків. Невдавана чуттєвість, провокативна відвертість, прямота в словах і пристрасність у донесенні злегка непричесаних ідей — це завжди зненацька захоплювало у розмовах з Богданом.
Йому було всього 28 років. Можемо собі тільки уявляти, як далеко би він пішов у своїй науковій кар’єрі. Іноземним вченим довелося б вивчати напам’ять його прізвище, щоб вимовляти його без помилок на міжнародних наукових конференціях. Список публікацій Богдана був би довгий і багатий на важливі праці. Він мав би влаштоване життя і заслужене визнання.
Він міг би зробити ще багато, але куля обірвала його життя. Богдана застрелив снайпер на Майдані…
Нині, як ніколи, видно, у чому полягав злочин тих, які стояли на захисті кримінального режиму — вбивали найкраще, що у нас є. Стріляли у людей різного віку, не вибираючи — у юнаків і мужчин, дівчат та жінок. Але стріляли передусім у майбутнє країни, у молодих людей, таких, як Богдан Сольчаник, які могли міцно пов’язати Україну із зовнішнім світом, із Заходом. Цим Заходом для Богдана була Європа мислителів і митців, які не здригаються перед лицем смерті. Вони зневажають смерть, бо знають, що є речі цінніші за життя і вічні. Це Європа Сократа і св. Августина, Боеція та Яна Гуса, Альберта Камю і Марка Блока. До цієї духовної Європи приєднався наш Богдан Сольчаник.
Богдан живий! Він живе у кожному своєму вірші, в кожній виплеканій ним фразі, перечитаній і промовленій кимось вголос. Живе в історіях, які ми пам’ятаємо і яких він не встиг оповісти. Живе в своїх незавершених планах і недомріяних мріях. Живе просто тому, що ми не даємо йому померти вдруге.