23 червня під час науково-методичного семінару «Історія козаччини та Українського Гетьманату: нові підходи до інтерпретації й викладання навчальної дисципліни» був представлений навчально-методичного практикум «Історія України: козацько-гетьманська доба (друга половина XVII – кінець XVIII ст.)».

Уклав цей практикум заступник декана Гуманітарного факультету Орест Лильо.

За його словами, цей практикум повинен допомогти як викладачам, так і студентам у вивчені козацької доби в історії України: «В цьому практикумі я намагався стисло висвітлити  процеси, які відбувалися в суспільно-політтчному житті Гетьманщини XVII-XVIII ст., в короткому словнику подано ключові визначення, термінологію тогочасної епохи, що дасть можливість студентові сформувати своє бачення проблеми та розширити світогляд».

Цей навчально-методичний практикум є одним із елементів, який має допомогти вибудувати нову методику викладання історії України.

«В 2013 році ми розпочали перехід від традиційної до проміжного етапу історичної програми на бакалавраті. Я це назвав «Еластична відмова від традиційної схеми Михайла Грушевського та перехід до викладання гуманітарних дисциплін, заснованого на інноваційних методах, підходах вітчизняної та світової історіографії». Ми відійшли від лінійного трактування історії України, запропонованого Михайлом Грушевським, і спробували подивитися на історію України як на історію території, як на історію домінуючої макросистеми, яким була: з одного боку – українська культура, а з іншого – ідея націоналізму, яка прийшла в кінці XVIII ст., і сформувала те, що ми в УКУ називаємо «Київська традиція», – розповів декан Гуманітарного факультету Ігор Скочиляс.

Під час викладання історії України слід звертати увагу на регіональний партикуляризм, регіональні особливості в історії України в системі координат макросистем, в складі яких функціонували регіони України. Наприклад, Буковину слід представляти як частину регіону Молдавського князівства. Разом з тим – вивчення розуміння території України і як території в її сучасних межах, і як культури русинів-українців, яка простягалися за межі сучасних кордонів, тобто покривали територію, де формувалася культура ранньомодерних українців.

Такий перехід, за словами Ігоря Скочиляса, зумовлений не лише новими підходами в історіографії, але й бажанням розвитку самого студента, надання йому додаткових компетенцій: експерт-релігієзнавець, архівіст, культуролог, музейний працівник, політолог, спеціаліст з історичного туризму.

«Наш студент, випускник програми повинен володіти фаховим інструментарієм роботи з різними видами і типами багатомовних джерел, вміти і знати як поставити питання до цих джерел як до продукту тогочасної епохи, критично осмислити науковий доробок своїх попередників чи сучасників та засвоїти навики академічного письма», – зазначив декан.

Представлення практикуму викликало зваву дискусію серед присутніх істориків – Юрія Волошина (Полтавський національний університет ім. В. Короленка) та Володимир Пришляк (Східноукраїнський національний університет ім. Лесі Українки). Кожен з них висловив свої пропозиції та зауваження, які б мали доповнити як практикум, так і навчальну програму по історії Гетьманшини.

ФОТОгалерея