Науковці з різних куточків України під час ХVI Всеукраїнської конференції «Болісні травми минулого: історична правда та імперативи сумління» шукали шляхи розв’язання історичних конфліктів.

Конференція відбулась в Українському католицькому університеті 12-13 квітня.

Як зазначив під час привітання проректор УКУ, директор Інституту релігії та суспільства Мирослав Маринович, Україна перебуває на специфічній частині землі, яка просякнута кров’ю і ніяк не вирветься з фатуму трагічних ювілеїв. «2013 рік також буде роком важких ювілеїв, серед яких 80-ліття Голодомору і 70-ліття братовбивчої трагедії на Волині. Ми повинні постійно переживати цей біль ювілеїв, для того, щоб, з одного боку, пізнати правду про історію, а з іншого – пережити її, і віддати історію Богові, залишивши собі світлу візію майбутнього».

На думку Мирослава Мариновича, конфлікт – це природній стан речей. Однак суспільство та Церква мають сприяти тому, щоб вони були швидко залагодженні та не перейшли в силове чи збройне протистояння.

Перші дві доповіді конференції були присвячені одній з найбільших трагедій українського народу – Другій світовій війні. Відомий дослідник Марко Царинник у доповіді «Слуги праведности: Греко-католицьке духовенство і поляки та євреї в роки Другої світової війни» зосередив увагу на діяльності митрополита Андрея Шептицького в акції порятунку єврейської громади Львова під час вступу німецької армії до міста та подальших погромів у липні 1941 року.

«У своєму звернені з нагоди проголошення «Акту відновлення Української державності» 30 червня 1941 року митрополит пише: “Від Уряду покликаного до життя очікуємо мудрого, справедливого проводу та зараджень, які узгляднили б потреби й добро всіх

замешкуючих наш край громадян, без огляду на це, до якого віроісповідання, народности й суспільної верстви належать”, наголошуючи на тому, що всі без винятку мешканці, незважаючи на їх національну чи релігійну приналежність, є рівні у своїх правах», – зазначив Марко Царинник. Таким чином, зауважує дослідник, митрополит намагався припинити кровопролиття, яке розпочалося на вулицях міста.

Про діяльність митрополита Андрея Шептицького як вдалого дипломата, який завжди представляв інтереси українського народу у цілому світі, розповіла викладач кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка Софія Федина.

Ще однією наскрізною темою дводенної конференції – стало обговорення намагань українців скинути пам’ятки радянського минулого. Так, полтавський журналіст та дослідник Сергій Шебеліст на прикладі свого міста показує, як в самому центрі України можуть існувати вулиці, проспекти та пам’ятники вождям «червоного терору» на Україні, а бажання змінити ситуацію отримує опір з боку місцевої влади. При чому на Полтавщині відзначають пам’ятні дні представників конфліктуючих ідеологій – царської Росії та Радянського Союзу, водночас відкидаючи на периферію українську культуру. «Коли школяр чує на уроках про Грушевського, Мазепу, Стуса, а йде додому по вулицях Маркса, Леніна та Рози Люксембург, в нього вибудовується до української культури ставлення формальності, яку викладають у школі, але яка не відповідає реальним подіям», – вважає він.

Учасниками конференції стали науковці та студенти зі всієї України, а також з Польщі. Під час дискусії вони висловлювали свої думки з приводу виникнення конфліктів в історії своїх народів і пропонували шляхи як ці конфлікти подолати.

Як підсумок конференції, учасники запропонували англійський вислів «forgive, but not forget»: «Тобто ми повинні усвідомити, що такі події були в нашій історії, намагатися зрозуміти, чому таке могло статися, і по можливості простити кривдників, однак не забувати історію та жити далі, роблячи все можливе, щоб унеможливити конфлікти», – підсумовують учасники.

Прес-служба УКУ