27 листопада в конференц-залі УКУ відбувся науковий семінар «Примусові робітники з України в окупованій Європі 1939-1945-ті рр.», присвячений 70-річчю від початку насильного вивезення мирного населення на примусові роботи з території окупованої України у роки Другої світової війни

«За час війни з території СРСР було вивезено близько 2,4 млн. українців на примусові роботи до ІІІ Рейху. І лише половина з них повернулася назад», – розповіла доцент кафедри історії та теорії соціології ЛНУ імені І. Франка Тетяна Лапан.

Загалом, на думку дослідників-науковців, українці стали найбільш чисельною нацією, яка потрапила на примусові роботі на промислові та сільськогосподарські підприємства за часів Другої світової війни. Однак в залежності від територіальної приналежності (дистрикт Галичина чи Рейхскомісаріат Україна), ставлення до остарбайтерів було по-різному. Ще однією проблемою для них, після завершення війни, стало повернення додому, коли НКВД висилало їх до Сибіру, а наукові дослідження про них в СРСР були під забороною. І лише за часів незалежності України, коли благодійні фонди та організації в Німеччині розпочали роботу з відшкодування для остарбайтерів та науково дослідження цих питань, були зібрані та опрацьовані свідчення цих людей та офіційних документів, які збереглися.

Співорганізаторами семінару виступили кафедра нової і новітньої історії України УКУ та кафедра історії та теорії соціології Львівського національного університету імені І. Франка.

Довідка

Остарбайтери (нім. Ostarbeiter — «східні робітники») — німецький термін для означення осіб, які були вивезені гітлерівцями з східних окупованих територій, переважно з Рейхскомісаріату Україна, протягом Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.