Українські науковці поділилися науковим досвідом дослідження іноземних консульських архівів під час семінару-робітні «Архіви дипломатичних представництв європейських держав як джерело вивчення української історії XIX – першої половини XX століть», зорганізованого кафедрою світової історії нового і новітнього часу УКУ. Це перша в українському історичному середовищі ініціатива, яка прагне до співставлення, обговорення і синтезування окремих досвідів досліджень у іноземних дипломатичних архівах у загальну картину.

«Виконуючи представницькі функції, консульські установи разом з тим збирали і систематично пересилали своїм урядам величезний обсяг інформації стосовно економічного, політичного, культурного ландшафту територій, на яких діяли. Ці масиви письмових джерел мають непересічне наукове значення як внаслідок мало упередженого погляду їхніх творців, так і значної і, часто, безперервної тривалості з часу їхнього формування. Наприклад, архів заснованого 1802 р. французького генерального консульства в Одесі містить докладні щорічні статистичні звіти щодо обсягів експорту на Захід зернових культур. Не менш цінними на історичні свідчення є й архіви інших консульських установ європейських держав», – зазначають організатори заходу

Доповідь завідувача кафедри світової історії нового та новітнього часу проф. Вадима Ададурова стосувалася листування генерального консульства у Одесі за період 1802 – 1812 рр. в Дипломатичному архіві Франції у Курневі. Професор презентував тематики зацікавлень французьких дипломатів, які діяли у Північному Причорномор’ї, конкретний фактологічний зміст їхніх повідомлень впродовж тривалих періодів, а також ментальну карту регіону, її співвідношення з уявленнями французьких урядовців про Близький Схід, Польщу, Росію. На прикладі постаті генерального комісара в Одесі Н.-А. Мюра Вадим Ададуров спробував висвітлити діяльність торгівельних комісарів Франції через призму культурно-антропологічного підходу.

Завідувач кафедри дипломатичної та консульської служби Дипломатичної академії при МЗС України Ігор Жалоба представив когнітивні можливості велетенського інформаційного ресурсу, який створюють повідомлення торгівельних консулів Австрійської монархії у вивченні соціального та економічного розвитку Північного Причорномор’я у другій третині XIX ст. Зупинившись окремо на історії виникнення і розвитку консульської служби в імперії Габсбургів, доповідач окреслив основні законодавчі етапи та хвилі фундацій представництв австрійського міністерства торгівлі у портах експортного та імпортного значення, подав характеристику торгівлі рікою Дунай. Особливий інтерес викликав аналіз звітів (почасти опублікованих як щорічні статистичні звіти, почасти збережених у вигляді листування в Придворному, Домашньому та Державному архіві у Відні) австрійських торгівельних консулів. Головними темами опрацьованої дослідником інформації стали: обсяги зернового експорту з Російської імперії за посередництвом Австрії, коливання цін та виручки на тлі загальноєвропейської економічної кон’юнктури, впровадження нової агрикультури, структура австрійського імпорту, характеристика верникулярних соціокультурних ландшафтів, зокрема поселень іноземних колоністів (наприклад, греків у Маріуполі).

Доц. кафедри світової історії нового і новітнього часу УКУ, керівник науково-дослідної програми Іберійські студії в УКУ Богдан Чума презентував результати свого дослідження листування іспанських консулів в Одесі за період 1804 – 1863 рр. з Національного історичного архіву Іспанії. Особливу увагу приділено постатям торгівельних представників іспанського уряду в Одесі, особливо діяльності Ф. Бакера-і-Рібаса у 1825 – 1863 рр., – антропологічному аналізові фаху консула, специфіці його контактів із владою, місцевим суспільством, вихідцями з Іспанії. Богдан Чума  обґрунтував понад десять напрямів можливих досліджень проаналізованого ним джерела у контексті вивчення української історії. Серед них – дипломатичні відносини, міжкультурний обмін, політичне, соціальне і економічне життя Півдня Російської імперії, історія колоністів, цін, шляхів транспортування товарів, міст, хвороб, гігієни, клімату тощо. Для дослідження цих проблем пропонується використовувати як класичні методи наукового дослідження, так і кліометрію, ментальну картографію, культурну антропологію, теорію орієнталізму тощо.

Доцент кафедри історії Центральної та Східної Європи Львівського національного університету імені Івана Франка Роман Сирота висвітлив українську тематику в діяльності та документах британських Форин Оффіс і дипломатичних  представництв у Варшаві та Львові у 1919 – 1939 рр. Доповідач розповів про ставлення офіційного Лондона до українського питання в контексті все ще діючого у цей час давнього ментального стереотипу британської політики про підрядність українців Росії та Польщі. Виділивши два типи внутрішньої документації Форин Оффіс – записку та меморандум – Роман Сирота показав на конкретних прикладах подій української історії типи реакцій британських дипломатів, що супроводжувалися появою записів оціночного характеру та проектів рекомендацій для висловлення офіційної позиції британського уряду. Особливу увагу заслуговує характеристика дипломатичного персоналу британських представництв у Речі Посполитій та особистої заангажованості певних службовців у захист інтересів Польщі супроти домагань українців у Лізі націй після акції пацифікації, чи їхніх спроб впливати на Ватикан з метою тиску на рішучу позицію, яку висловила в цій справі УГКЦ. Основні проблеми, які дозволяє висвітлити британське дипломатичне листування у контексті української історії, – визначення повоєнного статусу Східної Галичини, діяльність легальних українських партій у польському сеймі, позиція УГКЦ у питаннях національного життя українців.

Як зазначили організатори, кафедра світової історії нового та новітнього часу УКУ має намір продовжити ініціативу організації наукових форумів для обговорення результатів досліджень іноземних дипломатичних архівів як джерел до української історії, надавши їй якомога ширший інституційний і міжнародний контекст, але звузивши тематику обговорення до одного з аспектів проблематики, скажімо ментальної картографії чи історії торгівлі зерном.