24 травня з ініціативи Кафедри богослов’я і Кафедри пасторального богослов’я ФБФ УКУ вперше відбулася науково-практична конференція, яка стосується проповідницької місії Церкви «Боже Слово живе та діяльне (Євр. 4,12): проповідь у пасторальному досвіді Церкви». На ній провідні богослови УКУ, за участі владики Володимира (Груци), Єпископа-помічника Львівської архиєпархії, впродовж дня міркували про історію, методи і жанри мистецтва проповіді, а також пробували творити нові підходи в гомілетиці, адаптовані до реалій сьогодення. Є сподівання, що це лише перша така конференція, й ініціатива ростиме й розвиватиметься й надалі.

За словами отця-диякона Романа Завійського, декана ФБФ УКУ,  проповідницьке слово душпастиря надзвичайно важливо для сьогодення. Тому необхідно шукати способи, як допомогти Церкві в її гомілетичному служінні. Інакше кажучи, допомогти УГКЦ в її проповідницькій місії. З цього приводу Віктор Жуковський, завідувач Кафедри богослов’я, пригадав про те, що нещодавно обидві Кафедри ініціювали новий проект для того, аби «перекрити великий пробіл, який існує в пасторальному досвіді нашої Церкви».

«Ми поставили собі на меті видати те, що є потрібне й актуальне, а, головне, свідчило про досвід Вселенської Церкви в різних місцях проповіді. Тож ми видали книгу, яка перекладена з англійської мови «Місія: слідом за Христом», в якій описаний досвід проповіді Слова Божого в різних контекстах від Латинської Америки до Африки, Азії», – зазначив він.

Видання складається із різних свідчень проповідників і є прекрасним настільним посібником для проповідника-місіолога. Пан Віктор виділив чотири головні аспекти, на яких ґрунтувалася конференція: Слово Боже (старозавітній і новозавітній вимір проповідництва), святе передання (інтерпретація проповіді Отців Церкви), літургійний досвід Церкви, а також методологічно-контекстуальний спосіб проповідництва в контексті сучасності.

На переконання о. Андрія Олійника, завідувача Кафедри пасторального богослов’я, гомілетика стоїть перед великими викликами, а водночас і містить в собі «справжню перлину».

«Насамперед, виклики стосуються того, що ми живемо в ері комунікацій. І часто вважаємо, що й гомілетика повинна активно поширювати Боже Слово і не відставати в методиці проповідування Слова. А перлина її в тому, що проповідницьке слово, не належить самим проповідникам, а Богові, який промовляє до людини через людину. Така конференція стане спробою вдалого порушення актуальних проблем та ідей, а також нагодою поглянути на практику проповідування», – підсумував він.

Розпочав конференцію доповіддю про особливості проповідування на основі текстів Старого Завіту докторант Папського Григоріанського Університету Роман Островський. Він наголосив, що попри відстань у часі та різницю в ментальності, багато ідей та образів Старого Завіту залишаються надзвичайно актуальними і в наш час. Наприклад, як ідея виходу з полону отримала нову інтерпретацію в часи Майдану.

Біблійну тематику продовжив о. Петро Іськів, розглянувши мистецтво проповіді у Новому завіті, він порівнював парадигми проповіді Івана Хрестителя, апостола Павла та самого Ісуса Христа, звернувши також увагу, що навіть термінологічно існує різниця між «проповідуванням», «навчанням» чи «благовістю».

Учасники конференції з цікавістю вислухали доповіді с. Ігнатії Гаврилик та о. д-ра Михайла Лесіва, які аналізували історичний досвід проповідництва в різні епохи – від каппадокійських отців, які жили й проповідували в IV столітті і до епохи Київської Русі та Козаччини, де варто звернути увагу на таких видатних проповідників, як митрополит Іларіон, Кирило Турівський, Дмитро Туптало, Іпатій потій та інші.

Ще одним важливим джерелом дослідження гомілетики стали літургійні тексти. Про цей аспект розповіла у своїй доповіді студент ліценціату Літургійних наук УКУ Ірина Расяк.

Розглядаючи в своїх доповідях методологічні аспекти гомілетики, на конференції виступили д-р Ростислав Дучак та о. д-р Андрій Олійник, які розглянули відповідні аспекти проповідництва на прикладі творів св.. Августина та св.. Йоана Золотоустого.

Останнім до слова запросили досвідченого практика у сфері проповідництва о. Ореста Фредину, який наголосив на важливості ходіння перед живим Богом, аби ділитися цим свідченням віри, адже якщо проповідник не будуватиме стосунки з Христом, його слова втрачатимуть зміст. За його словами одна з найстрашніших небезпек, які сьогодні постають перед суспільством, та й перед Церквою зокрема, це руйнація традиційних горизонтальних зв’язків. Ми втрачаємо здатність бачити одні одних. Тому, як наголосив о. Орест Фредина, один з важливих викликів, що постають перед проповідником – потрібно будувати спільноту, родинні зв’язки Церкви. 

Завершилася науково-практична конференція круглим столом, де учасники мали змогу поділитися певними висновками та напрацюваннями щодо пасторальної практики.