Зазвичай серед людей існує традиція згадувати померлу людину зі смутком та жалем. Роковини смерті – це день трауру. Проте християнська традиція твердить, що смерть є всього лише переходом до вічного життя. Вечір пам’яті о. Генрі Ноуена, що відбувся в УКУ 30 листопада, ще раз довів, що Бог закрив правду від мудрих світу цього, а відкрив немовлятам, бо цей вечір, який організував центр духовної підтримки розумово неповносправних „Емаус”, був справді святкуванням життя і праці о. Генрі. Згадати про отця Ноуена прийшли його друзі, для яких він завжди залишиться живим, і хоча багато з них ніколи його не бачили, вони мали нагоду доторкнутися до нього в особливий спосіб через його проповіді, книжки, а особливо через участь у справі його життя.

Будучи успішним професором богослов’я, автором багатьох книжок, о. Генрі Ноуен покинув все і став духівником спільноти „Лярш” для розумово неповносправних біля Торонто. І саме там зрозумів, що таке Божа любов. „О. Генрі покинув успіх і зумів відкрити перед людьми не тільки силу, але й слабкості. Не тільки проповідувати словами, але й жити на рівні серця. В спільноті „Ляршу” він відчув нове навернення і зрозумів, що кожна людина має покликання і дари, які має дарувати світові”, – ділилася з присутніми пані Зеня Кушпета, керівник центру „Емаус”, що діє при УКУ.

Часом про життя людей можна говорити досить шаблонно – дата-подія. Цю схему можна застосувати до о. Генрі Ноуена: викладач, письменник, успішна академічна кар’єра, але для друзів з „Віри і Світла” більше про нього скаже те, що він вмів жити тут і тепер, відчувати глибину Божої присутності у теперішньому моменті, споглядати красу Господа, дивитися на світ іншими очима та любив сонце. Тому присутні на вечорі пам’яті прийшли не просто згадати про нього, а зробили так, щоб відчувалося, як його справа продовжує жити. Вони щиро надіються і роблять усе можливе для того, щоб спільноти „Лярш” невдовзі з’явилися в Україні, бо саме у нас необхідно міняти ставлення до людей розумово неповносправних та давати їм місце у суспільстві.

Вечір починався при свічках, бо випадково перед самим початком зникло світло, і, коли через деякий час воно з’явилося, один членів організації „Віра і Світло” з дитячою простотою сказав: „А Бог добрий!” І це, напевно, був найважливіше з того, що протягом багатьох років проповідував о. Генрі Ноуен.