Роберт Френсіс Тафт народився 9-го січня 1932 року у місті Провіденс (штат Род Айленд США) у відомій американській родині, з якої вийшли президент Вільям Говард Тафт (1857–1930) і сенатор Роберт Альфонсо Тафт (1889–1953).

 

Завершивши загальну освіту в Академії ЛаСаль (La Salle Academy) у м. Провіденс у 1949 році о.Роберт вступив у Товариство Ісуса і поглибив свою духовну та філософську освіту у Вестон Коледж в м.Вестон (Масачусетс). Впродовж цього часу він познайомився із російським центром, заснованим в Фордамському університеті (Fordham University) Нью-Йорка групою “російських єзуїтів” під керівництвом о. Фредеріка Вілкока SJ (1905–1985). Під впливом цього центру він захопився східним обрядом і почав вивчати російську мову. Після трьох років викладів на місії у Багдаді він повернувся у США, де у 1959-му році зробив диплом з російської філології у Фордамському Університеті. 7-го червня 1963-го року отримав священичі рукоположення у візантійському обряді.

 

Його зацікавлення академічною східною літургікою розпочалось 1957 року знайомством із о.Хуаном Матеосом, який у той час викладав на Лівані. З 1965 по 1970 роки він навчався у римській єзуїтській колегії св.Терези у Римі, поглиблюючи свої знання східної літургіки. У 1970 році о.Роберт вступив у Папський східний інститут, де у 1975 році завершив докторську дисертацію про великий вхід на літургії св.Йоана Золотоустого під керівництвом о.Хуана Матеоса, чим, з одного боку, продовжив дослідження свого керівника, а з іншого, започаткував багатотомне всеохопне дослідження історії цього богослужіння (останній том про анафору має з’явитись незабаром).

 

Після відходу о.Матеоса, о.Роберт Тафт стає професором літургіки у Папському східному інституті. Впродовж шести років був віце-ректором цієї установи. У різні роки був гостьовим професором у різних інституціях більш ніж у 20 країнах. Був головою Ради старійшин Центру візантійських студій “Дамбартон Оукс”, членом-кореспондентом Британської академії наук, членом багатьох наукових товариств та лауреатом численних нагород.

 

За час своєї професури (1975-2011) під його керівництвом та за його натхненням з’являється ціла літургійна школа дослідників історичної літургіки, які від 2006-го року організувались у спільноту літургійних дослідників Societas Orientalium Liturgiarum (SOL), неформальною назвою якої є “Школа Тафта”.

 

Літургійна діяльність о.Роберта, як і його вчителя, не обмежувалась лише дослідженням візантійської традиції. Серед його кількасот публікацій (понад 800!) можна зустріти дописи на теми інших східних та західних літургій.
З 1972 по 1976 роки він був головним редактором журналу Orientalia Christiana Periodica, а з 1987 до 2004 року — серії монографічних досліджень Orientalia Christiana Analecta. Його зацікавлення літургікою були не лише теоретичними. Він щоденно звершував літургії у візантійському обряді у Русікумі, був консультором кількох церковних дикастерій та Конгрегації для Східних церков.

 

Людина відданої праці в науці та Церкві, о.Роберт був лавреатом багатьох премій та відзнак. Зокрема, його книга “Часослов на Сході і на Заході” 1986 року була визнана книгою року Асоціацією католицьких видавництв Америки.
1998 року о.Роберт був уведений в честь митрофорного архимандрита Української Грекокатолицької церкви. Отець Тафт доклав багато зусиль до відновлення в Україні Львівської богословської академії (ЛБА) у 1994 році. А згодом – своїм авторитетним словом прискорив перетворення ЛБА у перший східний католицький університет. У 2017 році він став почесним доктором УКУ.

 

Свою офіційну викладацьку кар’єру о.Роберт завершив у 2011 році, відійшовши на емеритуру у Кемптон Гол у Вестон, але продовжуючи наукову працю та гостьові лекції на різноманітні літургійні тематики.

 

Упокоївся 2 листопада 2018 року у день Всіх Святих за римо-католицькою традицією.
Вічная пам’ять!