“Ми, як суспільство, долаємо ворога на фронті, а згодом продовжуємо війну у своїх серцях. І це – щось набагато більше, ніж військова агресія! Легше здолати ворога, ніж перемогти війну в серці. А така війна серйозна і глибока, бо вона руйнує і узалежнює”

Військовий капелан, єзуїт, о. Андрій Зелінський поділився зі спільнотою УКУ думками про духовні методи консолідації людської особистості в умовах бойових дій.

За час служіння на передовій о. Андрій сформулював «своє» визначення війни.

«Наше життя у мирному повсякденні становить простір і час, як раціональні категорії. Ми ходимо по тротуарі, а не проїжджою частиною, бо є раціонально сформульована думка і норма, де небезпечно, а де – безпечно. Аналогічно, існує час, коли ми лягаємо спати, і час, коли прокидаємося. Війна ж – радикальна деструкція усього цього», – вважає о. Андрій Зелінський.

Війна – це насилля, яке інколи досягає абсолютного безглуздя, коли не розумієш, як люди можуть таке чинити. У час запеклих боїв усвідомлюєш, як людина вдосконалюється для того, щоб віднайти методи руйнації того, що є людяним.

Війна – це й вихід поза рамки людської раціональності, руйнування логіки. «Якось вийшли хлопці на вулицю і розпочався мінометний обстріл. Троє з них – у бронежелетах, а один – у тільняшці. Упала міна поруч і ті, що були в бронежелетах отримали поранення, а той, який був без нічого – залишився неушкодженим», – пояснив на прикладі своє твердження.

А ще під час війни часто бракує людяності й діє закон виживання.

Крім усього, війна – досвід трансцендентності (надлюдський досвід). На війні руйнуються усі межі раціональності та логіка, які уможливлюють існування людської особи. Формується агресивний потенціал самозахисту. «Ті досвіди, які доводиться переживати там, неможливо пережити в мирному повсякденні. Людина долає кожен раз саме буття і щоразу набуває досвіди, які неможливо здобути в мирний час. Бо суспільство – це раціонально організована форма взаємодії, яка відсутня на війні», – додав він. За словами священика, війну  пережити може тільки той, хто уміє любити.

Перемогти війну, на переконання духівника військових, можна завдяки консолідації людської особистості, яка неможлива без духовності. Головним духовним методом подолання війни є, на думку отця-єзуїта, таїнство присутності. «Бути поруч – гасло кожного військового капелана. Присутність священика на передовій дозволяє викликати добрі почуття. Та не можна бути поруч, коли ти граєш тільки роль спостерігача», – підсумував він.

Нагадаємо, о. Андрій Зелінський став першим військовим капеланом при штабі АТО у Слов’янську влітку 2014 року. До цього він був військовим капеланом у львівській Академії сухопутних військ.