Коледж вільних мистецтв (College of the Liberal Arts) – один із найпопулярніших закладів вищої освіти в США. Коледжі найчастіше пропонують чотирирічну бакалаврську програму з вивчення широкого кола дисциплін, серед яких і гуманітарні, і точні науки. Незалежно від того, ким бачить себе студент у майбутньому, шлях до професії лежить через базову освіту в межах такого коледжу.

Зрозуміти особливості викладання вільних мистецтв у США і порівняти її з відповідною програмою в УКУ отримала нагоду Наталія Ковальчук, керівник бакалаврської програми Artes Liberales, яка нещодавно повернулась зі стажування в університеті штату Пенсильванія і його Коледжі вільних мистецтв.

– Чому вільна освіта потрібна студентам?

– Ідея вільної освіти у тому, щоб дати молодій людині можливість думати, експериментувати і обирати свій шлях більш усвідомлено і, одночасно, – отримувати важливу освітню базу.

Одразу після школи одиниці можуть сказати, чим хочуть займатися у майбутньому, яку освіту здобути. Тому, наприклад, в УКУ на програмі Artes Liberales студенти вступають на одну з трьох спеціальностей: філологія, історія чи культурологія, але можуть змінити її після першого курсу. Перший рік експериментальний. Студенти ще раз обдумують, який саме напрям їх цікавить, але одночасно отримують добру базу вивчаючи те, що їм знадобиться у будь-якому випадку:  логіку і критичне мислення, риторику і академічне письмо, іноземні мови… А ще вони багато спілкуються, відвідують відкриті лекції… А вже на другому курсі остаточно обирають одну із трьох гуманітарних спеціальностей і поглиблено вивчають її.

У Коледжі вільних мистецтв університету штату Пенсильванія (сам університет дуже великий, там вчиться понад 40 тисяч студентів) цей спектр дисциплін ще ширший і включає не лише гуманітарні, але й точні науки.

Одночасно в обох університетах – у Пенсильванії та УКУ –  коледжі є автономними частинами університету, які забезпечують ще й частину core curriculum, так званого світоглядного ядра, для всіх факультетів. В його межах студенти як інженерних так і гуманітарних спеціальностей мають приблизно однакове меню дисциплін… В результаті core curriculum становить близько ¼ навчального плану, і гуманітарну складову в Пенсильванському університеті забезпечує Коледж вільних мистецтв, а в УКУ – здебільшого програма Artes Liberales Гуманітарного факультету.

– Яким є профіль випускника, що отримав гуманітарну освіту?

–  У цих випускників (на відміну від інженерних спеціальностей) майбутня професія не завжди написана у дипломі. Але насправді саме вивчення гуманітарних дисциплін часто дає ширше коло можливостей, адже ті навички, які отримують студенти, дозволяють обирати дуже різні професії. Скажімо, у всіх компаніях цінуються фахівці, які вміють творчо і критично мислити, зрозуміло комунікувати, писати тексти. Це важливі і потрібні вміння.

Під час стажування у коледжі в США мені пощастило бути асистентом в історичному курсі “1968: час змін”, у межах якого студенти брали інтерв’ю у випускників Коледжу вільних мистецтв, які завершили навчання у 1968 році. І хоча студенти ставили питання про те, що відбувалося в Америці в той час, практично усі ці люди – юристи, політологи, правники, економісти – згадували як багато дало їм навчання у коледжі, яке, з їх слів, підготувало їх до життя та успішної кар’єри.

Щодо УКУ, то формуючи програму Artes Liberales, ми виходили з того, що світ змінюється настільки швидко, що важко передбачити, чи конкретна професія буде потрібна через 5 років, коли студенти закінчать навчання, або через десять років, коли вони будуть розвиватися як фахівці. Тому ми намагаємось формувати у них максимально універсальні навички, які дозволять їм швидко реагувати на зміни та ефективно вчитися надалі.

– Які ж програми найбільше приваблюють вступників до УКУ?

– У вузькому сенсі гуманітарні науки в Україні і світі зараз переживають кризу, якщо порівнювати число охочих вступати на гуманітарні та технічні спеціальності. Очевидно, що IT обирає більше абітурієнтів, аніж, скажімо, історію.

З іншого боку є ще одна тенденція, можливо менш помітна, але про яку говорять усі, хто мав справу з гуманітарною освітою. Вони кажуть, що саме вона готує студентів до життя у найширшому сенсі та дозволяє будувати найрізноманітніші кар’єрні шляхи. Вже зараз ми бачимо наших випускників в IT, бізнесових компаніях, політиці, журналістиці… Важливо, що сьогодні студенти технічних спеціальностей теж хочуть вивчати гуманітарні науки, адже технології завжди служать людям, тобто мають гуманітарний вимір.

А ми, викладачі, розуміємо наскільки потрібне спілкування “фізиків і ліриків”. Минулого року ми навіть проводили дебати між студентами Гуманітарного факультету та Факультету прикладних наук. Було дуже цікаво спостерігати за їх дискусією, адже логіка, мислення, спосіб аргументації дуже відрізняється.

– Повертаючись до вашого перебування в США, розкажіть більше про програму стажування і як вам вдалось потрапити на неї?

– Конкурс на участь устажуванні проводить щороку посольство США в Україні в рамках програми ім. Губерта Хамфрі (Hubert Humphrey fellowship). Він тривалий і передбачає досить складну процедуру, яка відома усім, хто будь-коли подавався на програми обміну від Державного департаменту США: спершу конкурс аплікацій, тоді тест з англійської мови і співбесіда. Далі фіналісти чекають остаточного рішення, яке приходить із Вашингтону. Минулого року від України було двоє фіналістів із значно більшої кількості аплікантів: я і учасник з Києва.

Загалом в США учасників програми приймають з 11 університетів, кожен з яких спеціалізується у певній сфері: агрономічних науках, журналістиці, економіці… Університет штату Пенсильванія запрошує людей, котрі цікавляться адмініструванням вищої освіти. Серед моїх колег-учасників були люди з різних країн, континентів і з різними освітами та професійним досвідом, але нас усіх об’єднував інтерес до різних аспектів вищої освіти.

Програма Губерта Хамфрі є частиною програми Фулбрайт, але значно меншою і більш практично спрямованою. Вона не є суто академічною, це швидше школа лідерства. Вона вимагає участі в дуже конкретних проектах, звітності, постійної відповідальності перед організаторами. Найважливіша вимога –  вчитися. Відтак кожен учасник повинен обрати чотири курси докторантського рівня, пройти професійне стажування і займатися волонтерською роботою. Місце для стажування учасники знаходили самотужки. Дехто обирав той чи інший відділі в межах університету, хтось громадську чи професійну організацію… (як керівник програми Artes liberales в УКУ я обрала Коледж вільних мистецтв в межах університету). А щодо волонтерства, то цей досвід я здобула в одному з музеїв.

– З якими структурами університету штату Пенсильванії вдалося працювати?

– У мене була можливість дослідити роботу Відділу академічного консультування. В цьому університеті кожен студент має призначеного консультанта (тьютора), до якого може звернутися з будь-якими питаннями. У такому гігантському університеті консультанти – це окремий відділ працівників, які не викладають, а займаються лише тьюторством (дехто починає працювати в цій сфері одразу, дехто після років викладацької чи іншої діяльності). Вони збираються мінімум раз в тиждень, обмінюються досвідом, обговорюють складні ситуації. В період, коди студенти обирають курси, в кабінети до тьюторів стоять черги.

Я досліджувала, яку роль виконують консультанти, що вони можуть говорити студентам, і у який спосіб впливати на їх вибір курсів і навчальних траєкторій в цілому. Американське середовище студентів дуже різноманітне з релігійної, культурної, фінансової точки зору. І консультант, за відносно короткий період, повинен зрозуміти, з ким він має справу і допомогти дійти до мети найкоротшим шляхом. Тьютор бачить студента не лише як рядок у відомості, а справді намагається зрозуміти людину, її здібності, прагнення і допомогти зробити правильний вибір.

Академічне консультування є певною інновацією і для УКУ. Два роки тому його запровадили на програмі Artes Liberales. Втім, у нас це не окремі фахівці, а викладачі, які крім основної роботи, займаються також консультуванням. Вони радять студентам, на чому краще зосередитися, які курси обрати, які книги прочитати, тобто як найефективніше організувати своє перебування в університеті. Один консультант працює приблизно з 10-12 студентами 1 і 2 курсу.

– Звідки беруться ці консультанти у Пенсильванському університеті, з яких сфер вони приходять?

– Жартують, що найкращі консультанти мають театральну освіту, адже вони можуть уявити себе на місці іншої людини. Але насправді тьюторами стають люди з різними освітами, зокрема психологи, філологи. Менше фахівців з технічною освітою.

– Усе, що обговорює студент з тьютором, – це конфіденційна інформація?

– Так, і навіть існує ряд юридичних процедур, який захищає права студентам у цьому контексті. Взагалі в Америці статус студента, його оцінки – це приватна інформація, яку не можна розголошувати без письмового дозволу і виправдання з точки зору навчального процесу. Часом навіть батьки студента не можуть отримати жодної інформації. А мені як стажеру, щоб бути присутньою на консультаціях, навіть довелось пройти юридичний тренінг.

– Підсумовуючи отриманий досвід, що дало вам це стажування? Навіщо воно викладачеві?

– Мені як фахівцю завжди було важливо виходити за межі власного середовища, щоб бачити глобальні тенденції університетської освіти. Під час стажування я старалася розширити мережу контактів, зокрема в межах коледжу, спілкуватися з викладачами історичних дисциплін, щоб зрозуміти їх методику викладання курсів. Цікаво, що у Коледжі вільних мистецтв є дисципліни, які викладають двоє-троє людей з протилежними поглядами. Це роблять навмисне, щоб студенти розуміли, що істина неоднозначна, що можливі кілька поглядів на одну проблему. На таких курсах студенти вчаться культури дискусії, засвоювоюють вміння аргументувати свою позицію коректно, не переходячи на особистості.

Після подібних стажувань викладач як правило привозить до свого університету багато практичного досвіду. І для УКУ, який старається бути глобальним університетом, це дуже актуально. Ми запозичили в Пенсильванського університету курс – “1968: час змін” про який я вже розповідала. Я читатиму його в УКУ англійською мовою, він відкритий для студентів різних програм університету. Та й загалом на програмі Artes Liberales ми вдосконалимо деякі практики: академічне консультування, підтримку студентів-першокурсників, організацію вибору курсів, створення меню для вибору дисциплін… А ще – налагодили співпрацю з антропологом та істориком професором українських студій університету Пенсильванії Кетрін Ваннер. І через рік вона приїде викладати в УКУ.

Підготувала Оксана Левантович