Родина Ґудзяків вшанувала осіб «за зразкове й самовіддане стремління «До глибин»: 5 лютого відбулася урочиста церемонія вручення Олександрівської премії родини Ґудзяків «Ad fontes». Цьогорічні лауреати нагороди – ректор УКУ, о. д-р Богдан Прах та декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс.

ФОТОгалерея церемонії

З цієї нагоди до учасників, гостей та організаторів заходу із вітальним словом звернуся Архиєпископ Клавдіо Ґуджеротті, Апостольський Нунцій в Україні, який перебуває в УКУ із кількаденним візитом:

Ad fontes! До джерел! Що означає латинською мовою слово fons?Це начало, з якого щось розвивається. Власне, «розвиватися, латинською мовою fundere, з яким споріднене слово fons. Це джерело, з якого витікає вода і утворює якесь озерце чи річку. Відтак джерело – це вихідна точка, з якої щось бере початок, з малого стає великим і розходиться на різні терени.  Це сам рух життя. У ньому немає вороття, а є лише поступ, як рух за течією ріки, що плине далі. Погляд звернений вперед, у завтра. Схоже, до епохи Відродження вважалося, що історія завжди рухається вперед

Однак саме з добою Відродження приходить потреба шукати коріння, запитувати себе, чому сьогоднішня  рослина саме така, а не інакша. На оте «чому» можна відповісти, йдучи до витоків, до античності, до золотої доби. І саме тоді той рух, що набирає сили, змінює свій напрямок: щоб зрозуміти себе, необхідно повернутися до джерел, повернутися  ad fontes . Потрібно підніматися по ріці, повертаючись назад Щоб збагнути сучасність і краще її будувати, треба піднятися вздовж течії ріки аж до її витоків, аж до того особливого місця, відкривши яке, ми зможемо змінювати наше сьогодні знову і знову пізнаючи давні зразки і покликаючись на них.

Історія тепер – вже не тільки поступ: вона стає пошуком взірців у минулому. Цей пошук може привести до ушляхетнення сучасності. Історія вже не тільки вимушений рух, а рух свідомо обраний, пре ображений нашим вибором, рух, що відповідає засадничим цінностям. З того моменту ми безустанно відчуваємо потребу повертатися  до джерел, ad fontes!

І саме це сьогодні святкуємо – заслужену працю тих, хто має силу, наснагу і вміння, щоб здійснити сходження вгору по ріці та віднайти джерело. До джерела неможливо добратися коштом раз зробленого зусилля: шлях до джерел – це рух проти течії, а не стояння на місці. Щоб повернутися до джерел, треба знати, де ми перебуваємо зараз, знати дорогу, яка відкриє нам розуміння, чому ми такі, і йти, підніматися, рухатися до  тієї точки, яка зробила нас такими, якими ми є.  Починаючи з епохи відродження вже не буває інакше. Historia est magistra vitae.

І ще цікава річ: fons латинською мовою – іменник чоловічого роду, а fonte сучасною італійською – нормативно жіночого роду, хоч в давнину у високому стилі поетичною мови натрапляємо на випадки належності його до чоловічого роду. У сучасній мові зберігся лише один виняток, коли це слово вживається в чоловічому роді, і цей випадок пов’язаний з християнським контекстом, коли йдеться про хрещальне джерело. Здається, ніби для вираження якоїсь особливої шани, моя рідна мова звеліла собі затримати граматичний рід латинського за походженням слова лише для позначення одного особливо джерела: Того, з якого бере початок все. Бо коли ми кажемо «хрещальне джерело», то ми розуміємо, що з ним пов’язане нове сотворення, воно є тим місцем, де помирає стара і заново народжується нова людина, відкуплена Христом. Цей цікавий факт мови наводить на думку.ю що для християнина існує одна матір чи краще один батько, від якого ведуть початок всі джерела. Іти до джерел означає для нас шукати Начало самого життя, доходити до  таємниці кожного з нас, схованого у Бозі. Для жодної людської особи не існує можливості  шукати якісь дальші джерела, поза тим Джерелом, від якого бере початок життя кожного, від якого починається  те, ким ми є. І якщо кожна людина є мікрокосмом, то ось – Джерело самого творення. Отож, ad fontes!