Гуманітарний факультет та Інститут історії Церкви УКУ (за підтримки Вічного фонду Тимоша і Дженовефи Шевчуків) 1-2 травня 2015 року організували Всеукраїнську наукову конференцію «Від дисидентського руху до Революції Гідності». У публічному форумі взяло участь понад 50 студентів, аспірантів і молодих дослідників з Дніпропетровська, Донецька, Житомира, Івано-Франківська, Києва, Луцька, Львова, Ужгорода, Умані, Харкова та Чернігова.

Відкрили конференцію проректор з науково-педагогічної роботи УКУ Павло Хобзей та декан Гуманітарного факультету Ігор Скочиляс.

Павло Хобзей, у своєму вітальному слові, наголосив на важливості дисидентського руху, який торував наступним поколінням дорогу до незалежності України. Натомість Ігор Скочиляс, представляючи ідею форуму та його учасників, акцентував на важливості живого безпосереднього спілкування студентів і науковців з дисидентами, членами Української Гельсінкської Спілки й активними учасниками «Революції на граніті», Помаранчевої Революції та Революції Гідності.

Першу дискусійну панель «Рух шістдесятників та правозахисний рух» відкрив відомий дисидент-шестидесятник Василь Овсієнко. У своєму виступі він ґрунтовно представив діяльність дисидентського руху як феномену, розповів про контакти і взаємодію з опозиційними до тоталітарного режиму середовищами Литви і Росії, осібно зупинившись на організації самвидаву, своєму ув’язненні та перебуванні в таборах інших дисидентів. Український правозахисник, член-засновник Української Гельсінкської Групи Мирослав Маринович у своїй промові представив основні завдання й етапи діяльності Гельсінкської спілки, яскраво намалював просопографічні портрети найактивніших членів руху сімдесятників, розповідав про діяльність радянської каральної системи, а зокрема про своє ув’язнення та арешти кількох інших членів УГС. Відомий правозахисник акцентував на цінностях ненасильницького руху спротиву радянській системі. Важливою у цій боротьбі була співпраця УГС з правозахисними організаціями в Радянському Союзі. Адже саме завдяки координації зусиль з Московським відділенням Гельсінкської спілки вдалося ефективніше інформувати світ про діяльність правозахисного руху. Продовжив розмову-спогад про особливості українського дисидентського руху відомий правозахисник і громадський діяч Зорян Попадюк, який розповів про організацію ним підпільної опозиційної групи «Український національно-визвольний фронт», поширення разом з однокласниками агітаційних листівок, свій арешт і перебування у таборах суворого режиму в Мордовії.

Другу дискусійну панель «Церква і дисидентський рух» організував Інститут історії Церкви УКУ й зокрема її директор Світлана Гуркіна. Спікером панелі виступив єромонах Василіанського чину о. Матей Гаврилів, діяльний учасник підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Священик представив труднощі душпастирської праці в умовах переслідувань атеїстичного режиму та особливості боротьби за легалізацію УГКЦ. Одним з яскравих сюжетів духовного протистояння тоталітаризму було голодування українських греко-католиків на Арбаті в Москві впродовж весни-осені 1989 р.

Яскравим завершення цієї дискусійної панелі стала презентація науковим співробітником Інституту історії Церкви УКУ о. Тарасом Бубликом відеоархіву Ярослава Лемика (1941-2012), впорядкованого й оцифрованого протягом 2013-2014 рр. у рамках співпраці інституту з Гуманітарним факультетом УКУ за підтримки Вічного фонду родини Чабанів-Шевчуків. Матеріали відеоархіву увиразнюють органічне поєднання релігійного і політичного факторів у боротьбі за демократизацію українського суспільства наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. XX ст. Свого часу відеоархів був подарований УКУ донькою пана Ярослава – Роксоланою Лемик, з метою  опрацювання, зберігання і популяризації традицій українського визвольного руху. Відеоархів містить 306 відеокасет, які охоплюють події в Україні та закордоном у 1989-2005 рр., в яких активну участь брав сам Ярослав Лемик – відомий громадський діяч, колекціонер, директор благодійного фонду «Карітас-Львів УГКЦ», депутат Львівської міської ради, член Конгресу Українських Націоналістів. Особливе зацікавлення студентів викликали фраґменти виступів на мітингах у Львові В’ячеслава Чорновола, Богдана Гориня, підпільних священиків та інших харизматичних постатей боротьби за незалежність України, багатотисячна молитовна хода у Львові 17 вересня 1989 р. з вимогою легалізації УГКЦ.

Спікерами третьої панелі «Боротьба за незалежність України, 1985–1991» виступили активні учасники подій у Львові другої половини 80-х рр. XX ст. Зокрема, відомий громадський діяч, директор Інституту Релігії і Суспільства УКУ Олесь Пограничний наголосив на значенні передач радіо «Свобода» для національного самоусвідомлення молодого покоління українців у Радянському Союзі. Особливе зацікавлення учасників форуму спричинив особистий щоденник О. Пограничного з часів його учнівського молоді, що укладався у звичайному шкільному зошиті з розшифрованих аудіозаписів передач радіо. Виступаючий також поділився своїми спогадами про виготовлення перших настінних газет на факультеті журналістики Львівського державного університету, друк й особливості транспортування газет перебудовчого періоду з Вільнюса до Львова. Інший спікер панелі – Професор Мар’яна Долинська з Українського католицького університету, оповіла про особливості студентського життя на переломі 60-ї – 70-х рр. XX ст., коли комуністичний режим розпочав цькування і переслідування української інтелігенції. Зупинилася професор Долинська і на діяльності нелегального гуртка з вивчення історії України, за що її відрахували з Історичного факультету Львівського університету. Доповідачка також зауважила своєрідні особливості рецепції ідеї незалежності України в робітничих середовищах Львова в другій половні 1980-х рр., організацію на львівських підприємствах осередків Товариств української мови імені Т. Г. Шевченка, поділилася зі студентами своїми спогадами про блискавичний процес перейменування назв вулиць у Львові на початку 1990-х рр, що викликало пожвавлення в конференційному залі, з огляду на нещодавно ухвалений Верховною радою України пакет законів про декомунізацію.

Останню конференційну панель «Феномен Майданів в незалежній Україні» розпочав український політолог, публіцист Станіслав Федорчук, один з активних учасників Революції Гідності на Донбасі. Він розповів про організацію і становлення Донецького Євромайдану, надзвичайно складні обставини відстоювання ідеалів Майдану в цьому регіоні України, звернув увагу на драматичні долі учасників Донецького Майдану. Станіслав Федорчук виніс на обговорення проблему актуальності гасел Революції Гідності та їхньої рецепції в різних суспільних середовищах, наголосивши на необхідності швидких якісних змін у країні після Майдану. Панель продовжив громадський активіст, заступник сотника 15-ї сотні Самооборони Євромайдану Андрій Жупник. Він розповів про свою багатолітню участь у боротьбі за ідеали українських Майданів, жваво й докладно описав протестні акції в Києві 2004 та 2013-2014 рр., представив власне бачення подальшого поступу України в економічній, правовій і соціальній сферах. Виступаючий звернув увагу на потужні тиктанічні зрушення в українському суспільстві, спричинені Революцією Гідності, а також наголосив на необхідності подальших поступальних змін у державі, громадського контролю за владою й вироблення нових моделей громадянської кооперації. Його заклик до молоді про необхідність переходу від Революції Гідності до Революції Відповідальності спричинив бурхливі оплески й одностайну підтримку учасників форуму.

Цікаві студентські презентації, захоплюючі за своїм емоційним наповненням спогади учасників українського визвольного руху та жваві конференційні дискусії підсумував Круглий стіл, спікерами якого виступили професор УКУ Ярослав Грицак і віце-ректор УКУ Мирослав Маринович. Обидва виступаючі, а також інші модератори і спікери панелей, в особливий спосіб наголошували на тяглості поколінь – від дисидентського руху до Революції Гідності включно, а також увиразнили сучасні виклики і перспективи для молодого покоління, перед яким відкриваються як захоплюючі перспективи і можливості змінювати країну, так і очевидні виклики. Цей життєвий оптимізм промінював і під час презентації студентами УКУ підготовленого ними фільму «Ми», що є частиною ширшого проекту «Великого бажайте», покликаного розповісти про про «голос молоді» на Майдані.