“Вифлиємській гостина” – це багатолітній благодійний проект, який організовують працівники та студенти УКУ. Цьогоріч цей проект святкує маленький ювілей – 25 років існування, з яких 12 під назвою “Вифлиємська гостина”. Зазвичай, кожного року вечерю організовуємо для 900 і більше малозабезпечених, потребуючих  та одиноких мешканців міста Львова.

Кожного року волонтери проекту приймають близько 150- 200 осіб в стінах Філософсько-богословського факультету УКУ, вирушають з наїдками до Обласної Клінічної Психіатричної Лікарні, Виправної колонії #30, пацієнтів паліативного відділення шпиталю ім. Митрополита Андрія Шептицького, а також долучаються до організації Святвечора в будинку пристарілих у м. Рогатині. Ідея Святвечора походить з часів митрополита Андрея, який започаткував традицію благодійних вечорів у Львівській Богословській Академії.

“Протягом останніх 11 років, я був волонтером та організатором благодійного Святвечора в УКУ. Програма святкувань з року в рік виглядає дуже подібно. Ми починаємо наш захід зі спільної коляди та вертепу. Відтак маємо святкове Богослужіння, після якого й відбувається сама вечеря. Під час події, наші гості та волонтери мають нагоду приступити до таїнства покаяння (сповіді), адже, для нас важливо не лише подбати про матеріальну сторону (їжу та напої), але допомогти людині духовно підготуватись і пережити народження Божого Сина. Взагалі час Святвечора особливий, бо, у служінні іншим, ми самі вчимося відкривати свої серця і впускати до них Новонародженого, – розповів один з організаторів Назарій Петрів. – 

Під  час підготовки до заходу залучаємо чимало волонтерів, які спільно працюють протягом двох днів і стають справжньою родиною, в якій переживаємо і радісні і сумні моменти. Наприклад, цьогоріч серед волонтерів було три жінки, які в різний час пережили спільне горе – загибель дітей. Одна з них поборола рак і виховує 10 літню внучку. Сьогодні вона сказала кілька слів, які закарбувались в пам’яті: ” Господи, я піду куди мене покличеш, знай, що двері мого дому відкриті для ближнього в потребі”. Інша особа-волонтер 5 місяців тому поховала сина, а сьогодні прийшла в УКУ, щоб послужити незнайомцям і принести у їхнє життя краплинку радості. Такі люди та їхні історії, якими вони діляться  напередодні Різдва є – найбільшим підтвердженням того, що Бог з нами, а сам проект – це Його спосіб обняти, потішити, а можливо навіть зцілити чиєсь зранене серце.”