У середу, 13 травня 2015 р., у Львівському національному університеті ім. Івана Франка на кафедрі теорії та історії культури (вул. Університетська, 1), в рамках Всеукраїнської наукової конференції «Духовність. Культура. Пам’ять», відбувся круглий стіл на тему: «Як будувати рідну хату?». Обидва заходи були присвячені 150-річчю від дня народження митрополита Андрея Шептицького.

Участь у круглому столі взяли представники Українського католицького університету: Олег Турій, проректор, завідувач кафедри церковної історії УКУ, який виступив із доповіддю «Митрополит Шептицький і політика: труднощі відношення та оцінок» та Світлана Гуркіна, директор Інституту історії Церкви, викладач кафедри церковної історії УКУ, із доповіддю «Митрополит Андрей Шептицький та українська національна ідея».

Олег Турій наголосив, що духовне служіння Андрея Шептицького припало на тривожні часи бушування двох світових воєн та семиразової зміни політичних режимів, проте його наполеглива пастирська праця, турбота про освіту та культуру, захист національних і соціальних прав народу тощо зробили предстоятеля УГКЦ беззаперечним провідником та моральним авторитетом української спільноти, а саму Церкву важливим чинником консолідації нації та духовною опорою у змаганнях за українську державність.

«Дотримання двох важливих засад: усунення несправедливості та викорінення ненависті, на переконання митрополита, мало б бути основним алгоритмом того, що ми сьогодні називаємо взаєминами між державною владою і громадським суспільством. Головними мірилами у цих взаєминах має бути гідність людської особи та абсолютна цінність людського життя. У випадку порушення цих засад Церква та її архиєреї зберігали за собою право висловити власну позицію, навіть якщо вона могла не сподобатись пануючій владі чи настроям загалу. Отже, участь Церкви у політичному житті є логічною і закономірною, позаяк випливає із її небесної (таїнственної), так і земної (тобто, соціальної сутності). Важливо пам’ятати, що християнський імператив любові до Бога та любові до ближнього повинен лежати не лише з основі справедливого суспільного і державного устрою, але й служити підставою для емоційного вияву ставлення окремої особи чи груп людей до свого народу чи своєї держави, який окреслюють поняттям патріотизму», – наголосив у своїй доповіді «Митрополит Шептицький і політика: труднощі відношення та оцінок» Олег Турій.

Як підкреслила у своїй доповіді Світлана Гуркіна, митрополит Андрей визнавав, що греко-католицьким священикам властиві патріотичні почуття і вважав, що це справедливо і нормально, адже вони мають не тільки право, але й обов’язок бути патріотичними. Поряд з тим, митрополит Андрей чітко розрізняв патріотизм і шовінізм. Крім того, митрополит вважав, що добром для нації є – освіта, піднесення культури, розвиток економічного життя, творення кооперативного руху, заохочення навіть духовенства до здобуття додаткового фаху, спрямовуючи всі зусилля на піднесення добробуту народу тощо.

«Розкриваючи тему про митрополита Шептицького та українську національну ідею, щоб зрозуміти знову ж таки цей загальний контекст, я би хотіла зупинитися на трьох точках і коротко їх представити. Перше – це те, наскільки сам митрополит Андрей розумів патріотизм та свою роль в українському суспільстві. Друге – це вплив пам’яті і досвіду Першої світової війни і короткого періоду української державності 1917-1921 років на українство в Другій Речі Посполитій у міжвоєнний період, на виховання, розвиток, політику і події літа 1941 року. І третя точка, про яку хочу теж сьогодні згадати, – це відомий з психології «конфлікт поколінь». Хто має дітей, той завжди, в тій чи іншій мірі, стикався з цим у своїй сім’ї, а середовище суспільства не є винятком, і конфлікт поколінь йому також притаманний. Зокрема, в міжвоєнний період в плані політично-стратегічному такий конфлікт розгорівся між Українським Національно-Демократичним Об’єднанням та Організацією Українських Націоналістів», – зауважила Світлана Гуркіна у доповіді «Митрополит Андрей Шептицький та українська національна ідея».

Окрім викладачів УКУ, участь у заході взяли й інші науковці: Андрій Васьків, доцент кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка, із доповіддю «Митрополит Андрей Шептицький про етичні засади українського державотворення»; Валерій Джунь, доцент кафедри філософії Львівського національного університету імені Івана Франка, із доповіддю «Андрей Шептицький як фундатор національної Церкви»; Ігор Захара, доцент кафедри історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка, із доповіддю «Боротьба філософських течій в Галичині на початку ХХ ст. До дискусії про «квестію соціальну» між Митрополитом Андреєм і Іваном Франком»; Ігор Вдовичин, професор кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, із доповіддю «Відповідальний реформатор» та Петро Параняк, викладач кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, із доповіддю «Проблеми політичної толерантності в ідеях митрополита Андрея Шептицького».