Викладати під звуки сирен: в УКУ відбулася Школа викладацької майстерності
В УКУ закінчили навчання на сертифікатній програмі професійного розвитку викладачів УКУ «Школа викладацької майстерності 2021–2022 рр» 11 працівників університету. Попри війну та звуки сирен, викладачі продовжували покращувати свою майстерність, спілкуватись та підтримувати одне одного.

Перша сертифікатна програма професійного розвитку викладачів УКУ з’явилася у 2018 році. «Усе починалося з того, що в університеті запровадили систему електронного навчання. Але, щоби говорити про електронне навчання, треба, передусім, удосконалити викладацьку майстерність. Тому Центр навчальний та інноваційних технологій УКУ отримав завдання розвивати саме цей напрям. Першою викладачкою школи стала директорка Докторської школи імені родини Юхименків НУ «Києво-Могилянська академія» Людмила Криворучко. Допомагали також міжнародні партнери. Згодом ми почали серед викладачів УКУ формувати тренерів для школи і програма стала сертифікатною», — зазначила Аліна Синицька, керівниця Центру навчальних та інноваційних технологій УКУ.
Сертифікатна програма професійного розвитку для викладачів Українського католицького університету покликана забезпечити високий рівень викладання в УКУ через розвиток викладацької майстерності. Програма передбачає два модулі: лекційний та практичний. Протягом програми викладачі розглядають питання розроблення та планування навчальних курсів, нейрокогнітивні засади навчального процесу, вирішення конфліктних ситуацій тощо.
Розвиток викладачів під гаслом «Найкращі викладачі для найкращих студентів» є однією з цілей стратегії УКУ 2025. УКУ прагне бути університетом, який зорієнтований на цілісний розвиток та успіх студентів і викладачів у партнерстві з випускниками, працедавцями й жертводавцями.
«Участь у Школі викладацької майстерності стала для мене досвідом своєрідної подорожі через усі етапи “викладацьких буднів”: від задуму та створення курсу до його оцінювання, через процес організації навчальної діяльності студентів, контролю їхніх знань, ефективної організації своєї діяльності, долання труднощів у процесі викладання та спілкування зі студентами. Я мала можливість прослухати цікаві та змістовні лекції, почути ділення колег та відвідати їхні заняття», — ділиться Ірина Роговська, старша викладачка французької мови Центру сучасних іноземних мов УКУ.
Наталія Багнюк, старша викладачка кафедри філології УКУ, каже, що дизайн програми Школи викладацької майстерності дозволяє переусвідомити роль викладачів і студентів у навчальному процесі: «Упевнено можу сказати про те, що після окремих лекцій та навчальних модулів рівень усвідомленості в моєму викладанні зріс у рази: я навчилася спостерігати за собою під час лекцій чи семінарів, саморефлексувати, краще розуміти студентів, їхні переживання, страхи і (не)приховані можливості, досліджувати дієвість методів і прийомів викладання, отримуючи якісний зворотний зв’язок від студентів, шукати кращих рішень задля кращих результатів».
Галина Пастушук, доцентка кафедри богослов’я Філософсько-богословського факультету зазначає, що Школа насамперед дає неоціненну можливість побувати в просторі спілкування з іншим колегами: «Такий формат розширює вузькі рамки власних проблем, дає шанс побачити себе очима інших, а також краще зрозуміти контекст виникнення певних викладацьких викликів, як от подолання ситуацій із конфліктними студентами, боротьба з вигоранням чи віднайдення іскри креативності».
Через повномасштабну війну Школа була вимушена призупинити діяльність на деякий час.
«У травні ми змогли повернутися наживо до навчання під звуки сирен. Викладачі цього дуже чекали, попри те, що частина групи могла долучитися лише онлайн. Ми подбали про гібридний формат. З війною у викладачів з’явилось ще більше бажання працювати, спілкуватися, щоби підтримувати одне одного, — додає Юлія Вінтонів, координаторка програми. — Під час практичного модуля у викладачів було завдання відвідати пари одне одного й написати невеликий відгук. Наприкінці курсу кожен із них отримував ці анонімні листи. У час війни було помітно, що така практика підтримує викладачів. Одна справа навчати в період карантину, інша — у час війни, пандемії, із сиренами, які постійно переривають заняття. Це потрійне навантаження на викладачів, які, крім організації навчального процесу, намагаються підтримувати студентів».
«Навчати в умовах війни — ще більша відповідальність та ще більший виклик, ніж за звичай. Це означає не просто доступно та якісно презентувати навчальний матеріал. Це означає вміти працювати з тривожністю, втримати розфокусовану увагу, допомогти студентам зрозуміти, яке їхнє місце й роль у цій війні, як вони можуть послужити своїми знаннями й досвідом», — вважає Ганна Карачевська, асистентка кафедри теорії права та прав людини УКУ.
Наприкінці програми за підтримки Академічного відділу для учасників школи організували зустріч із викладачами курсів Світоглядного ядра УКУ та дисциплін вільного вибору університету.
«Ми були приємно вражені, що навіть попри несприятливі погодні умови, викладачі не хотіли розходитись, а прагнули спілкуватись. Як координаторка програми хочу подякувати кожному викладачеві, який зголосився й долучився до нашої Школи», — каже Юлія Вінтонів.