Дорогі Богослови! Я дуже дякую за цю можливість звернутися до Вас. Був би дуже радий брати участь у конференції, хоча і не вважаю себе Богословом, про що тут ви будете говорити.

На жаль, ми маємо тепер Синод, який вимагає більшої уваги і моєї присутности. Тому я дуже вдячний за цю можливість виступити перед Вами.

Дуже дякую ініціяторам і організаторам цієї конференції. Може її проведення буде менш видимим ніж благословення і посвячення нової церкви та семінарії, але вона напевно буде не менш важливою для майбутности нашої Церкви. Я б хотів поділитися з вами різними думками, може між собою не дуже пов’язаними, але так зібрати те, що на правду хотілося б вам передати.

Перш за все – ви потрібні Церкві. Нехай ніхто з вас не думає, що він даремно вчився, витирав лавку у школах. Це знання, яке ви набули, є потрібне не тільки для вас, але й для Церкви. Богослов не існує для себе, він роздумує над Божим Об’явленням і старається осмислити та передати його своїм ближнім. Не інакше воно і в нашій церкві, хоча з різних причин ми цей процес переживали у розірваних між собою періодах історії. Але сьогодні, можна сказати, ми починаємо наново в надії, що цього разу наше діяння буде більш тривале і спокійне. У кожному разі ваша участь, ваша праця у нашій Церкві є надзвичайно важлива. Є тут великий потенціял – 250 учених осіб. Якщо добре організуєтесь, будете доповнювати один одного, то цей потенціял зробить велику зміну в життя нашої Церкви. Владикам у Церкві передана особлива функція, так хотів засновник Церкви. Богослови доповнюють цю нашу працю. Ми повинні працювати разом, мусимо підтримувати один одного, поглиблювати наше спілкування, щоб наша Церква мала оту глибину Богословської думки, яка у свою чергу скріплює і поглиблює віру усього народу. Отже, перед вами велике завдання і ми надіємося , що ви будете працювати спільно чи поодиноко, але разом на добро нашої Церкви.

Для нашої праці нам потрібні джерела. Наш Університет почав серію перекладів отців Церкви і новіших богословів. Багато з вас займається поглибленими студіями Святого Письма. Ми мусимо мати доступ до джерел: чи то у перекладах, чи то у оригінальних мовах, а багато з вас знає старогрецьку і латинь. Ми мусимо зробити ці джерела доступними для цілої нашої богословської спільноти. Кожне солідне Богослов’я повинно брати свій початок із Святого Письма, добре простудійованого і зрозумілого.

У Богословській праці є різні рівні. Кажу це, щоб ніхто не думав, що він є непотрібний. Хтось може працювати в один спосіб, а хтось в інший. Хтось може мати більше таланту, а хтось менше. Але всі повинні працювати. Бо праця допомагає давати поважні плоди в науці. В історії середньовічних шкіл не всі були доктори. Були і бакаляври і магістри. Тому нехай ніхто не думає, що якщо він не може написати великого оригінального твору, то він уже нічого не вартий. Кропітка праця може ніким неоспівана також дуже потрібна. Кожний з вас може зробити поважний внесок у богословську науку. Не треба тут шукати амбіції, а треба радше братися до роботи. А Господь Бог поблагословить кожне ваше зусилля. Є між вами, напевно, люди, які мають педагогічні здібності, які вміють передавати богословські знання студентам, натомість є і такі, які вміють глибоко та оригінально застановлятися, але не вміють цього передати. І одні і другі дуже важливі для Церкви. Отже, яким би не був ваш талант, раз ви взялися до праці на богословській ниві, кожна ваша праця є цінна.

Ми, українці, поставлені Богом у дуже особливе геополітичне місце. Стоїмо на границі двох великих культурних традицій. З цього випливають різні можливі завдання. Я хотів би представити кілька можливих напрямів, які мені здається важливі для нас і для Церкви. Передовсім ми потребуємо богословів, які будуть старатися зглибити науку Святого Письма і Святих Отців і дуже докладно пізнати ту науку, щоби мати солідну підставу для дальшого розвитку. Не один із вас буде, непевно, старатися пізнати того чи іншого Отця Церкви та їхні школи. І це дасть нам право йти далі, адже богословська наука не є закінчена.

Питання, над яким ми, діти східної традиції, мусимо серйозно задуматися, це Літургія. Велика різниця між західною і нашою східною традицією полягає в тому, що на заході спершу працює Богослов і тоді Церква на підставі його зрозуміння укладає молитви. У нас Церква молиться, а богослов та вірні вивчають свою віру із того, як вони моляться. Це притаманно для нашої східної традиції. Але ми мусимо в тій ділянці ще дуже багато зробити. Але це не означає вивчити рубрики, скажімо, в який бік кадити. Ми повинні пізнати зміст, сенс наших молитов. Віра наша є одна для всіх Християн, але пізнання, розуміння віри, спосіб молитви вчить нас краще пізнати оте багатство, отой духовний скарб так, що кожен з нас, який стає на молитву, всі ми мусимо розуміти суть нашої молитви і скарб, який ця молитва нам представляє.

Ми багато говоримо про так званий екуменізм, про бажання, щоб між християнами запанувала первісна єдність. Але ми бачимо, які стоять великі перешкоди. Чому? Бо Захід не розуміє Сходу, а Схід – Заходу. Мені здається, що наше завдання є добре вивчити Захід і Схід, щоб могти західним пояснити Схід, а східним – Захід. Нас часто бачать мостом між Сходом і Заходом. Я не є прихильником цього образу. Міст об’єднує, але його завданням є таке, щоб по ньому ходили. Ми б хотіли бачити себе посередниками, інтерпретаторами. В який спосіб? Господь Бог дав змогу нам вивчати і одне, і друге. Ми ще маємо одну особливу ділянку. Ми є католики, значить об’єднані апостольською Римською столицею, наступником святого апостола Петра. Але ми живемо в конкретних обставинах нашої історії в ХХІ столітті після подій, що наростали протягом минулого століття, ми є спадкоємцями позитивів і негативів. Ми сьогодні немов би пробудившись, маємо можливість, яку не мали наші отці у ХХ-му столітті. Хоча б тому, що тут зібрано 250 умів готових до праці, чого не мали ні Шептицький, ні Сліпий. Ми мусимо запитати себе дуже серйозно, як повинна виглядати східна Католицька Церква? Яке є наше специфічне завдання, як ми можемо збагатити Вселенську Церкву. Ми вже можемо пропонувати наші оригінальні думки навіть на міжнародному рівні. Це ще одна ділянка, якою треба дуже серйозно, послідовно займатися.

Я обіцяв вам, що буду говорити довго, не коротко, я свою обіцянку сповнив, і дякую, за Вашу ласкаву увагу.