Кетрін Девенпорт працює у Міністерстві закордонних справ Великої Британії, і цьогоріч вона – одна з учасників Україномовної школи УКУ у Львові. Тут вона не лише вчить мову (до речі, у розмові з нами саме спілкується українською) та досліджує культуру, але й веде блог, у якому ділиться позитивними історіями про Україну.

Говорити державною мовою – принципово

Кетрін вільно володіє німецькою та французькою, але слов’янські мови та східноєвропейська тематика – її особливе захоплення.

“Коли мені було 19 років, я часто проводила канікули в Польщі – займалася волонтерством із дітьми-сиротами. Саме через цей досвід я так сильно зацікавилася спочатку Польщею, а потім й Україною”, – каже Кетрін.

З роками це зацікавлення лише зростало. І з серпня цього року Кетрін працюватиме як дипломатка в посольстві Великої Британії в Києві. В українській столиці вона керуватиме відділом політичних питань та питань реформ в Україні.

“У посольстві я матиму багато робочих візитів у різні куточки України, знайомитимуся з різними людьми, у тому числі російськомовними, і знання російської мені теж не завадило б. Але принципово підкреслювати, що державна, офіційна мова одна – і це українська. Тому вчити українську для мене – пріоритет”, – каже Кетрін.

Школа дає найважливіше – середовище  

І так 9 місяців тому Кетрін почала вивчати українську мову. Спочатку з приватними вчителями в Лондоні, потім упродовж місяця на інтенсивних курсах у Києві і врешті вирішила приїхати до Львова. “Багато хто каже, що після 40 років дуже важко вивчати якусь нову мову, тим паче українську, але, на мою думку, коли у вас є достатньо терпіння і хороші вчителі, то ви можете досягти неймовірних успіхів”, – каже Кетрін.

УКУ та Школу української мови та культури (ШУМК) Кетрін порекомендував друг з Англії, який добре знайомий з університетом, бо теж брав участь у цій школі, і який, до слова, незабаром має одружитися з українкою.

“Мій друг мав рацію, коли позитивно відгукувався про школу та університет. Тут справді працюють за дуже інтенсивною методикою, яка дозволяє студентам швидко і якісно вивчати українську. Щодня – насичені заняття у малих групах, обговорення різних тем, – каже Кетрін. – Мені було б дуже важко вивчати мову самостійно (хоч я і мала певні успіхи, через базові знання польської). А Школа в УКУ пропонує нам україномовне середовище і тому процес вивчення відбувається значно легше й ефективніше. Також ми маємо можливість знайомитися із культурою країни, що є невід’ємним елементом  вивчення мови будь-якого народу”.

Для учасників Школи організовують багато цікавих екскурсій. Нещодавно вони їздили на Волинь, де відвідали середньовічні замки та спілкувалися з працівниками Музею Лесі України. Іншого дня побували в Дублянах, поблизу Львова, де пасічник Микола Клюс розповів про виробництво меду. Під час поїздки учасники куштували мед із млинцями і взяли участь у вишколі з виготовлення свічок.

Відтак, Кетрін, яка певний час провела в Києві, тепер у Львові мала нагоду порівняти ці два регіони України. І саме внутрішня різноманітність країни найбільше їй подобається.

“Відмінність різних частин країни – перевага, а не недолік. І в Україні, і в Британії регіони відрізняються один від одного, але є щось таке, що об’єднує, – каже Кетрін. – Під час Школи ми мали захопливу лекцію про українську вишиванку і навіть приміряли народний стрій. Так ось, думаю, що власне вишиванка (як і українська пісня) є чимось дуже важливим для українців у різних куточках країни. Це щось таке, що неможливо забути чи замінити чимось іншим”.

Упродовж навчання на Школі Кетрін мала ще один особливий досвід. Вона жила в однієї львівської родини. “Сім’я пані Ірини є дуже великою і я мала нагоду проводити багато часу з її дочками і внучками. Ми часто говорили про життя і роботу в Україні, – каже. –  Я зрозуміла, що українці дружні та комунікабельні, але також вони дуже швидко втрачають терпіння й очікують миттєвого успіху від реформ. І ці завищені очікування часто є причиною розчарувань. Будь-які нововведення увінчуються успіхом не одразу, вони потребують досить тривалого впровадження, і українці повинні це розуміти”.

“У блозі я розповідаю позитивні історії про Україну”

Кетрін розуміє, як важливо поширювати саме позитивну думку про Україну у світі.

“Спершу намір вивчати мову в Україні викликав у моїх близьких та друзів певний шок, адже Україна все ще не має достатньо позитивного образу, її асоціюють із Чорнобилем, війною на Сході України… Останнім часом немає позитивних новин про Україну і в британській пресі, – розповідає Кетрін. –  Тому я вирішила проводити своєрідний «лікбез» для моїх друзів із Британії –кілька разів на тиждень я розповідаю їм позитивні історії з України у своєму блозі (пишу про своє спілкування і розмови з людьми на вулиці, а також під час своєї роботи). Друзям подобається це, і багато з них уже хочуть відвідати мене в Києві”.

Підготували: Оксана Левантович, Андрій Гриниха

Фото: Лесик Урбан, Стас Бондар