«Казками можна лікувати як емоційні травми, так і психосоматичні хвороби», – зазначає дитячий психолог, казкотерапевт Олена Петрушкевич, яка з 26 жовтня проводить факультативний курс «Казкотерапія: навчитись і використовувати» для студентів із соціальної педагогіки в Українському католицькому університеті.

Вона вже 5 років займається новою методикою лікування емоційних розладів і є керівником Експериментальної Лабораторії Казкотерапії.

Нова методика з’явилася лише 20 років тому. Психотерапевт Дмитро Соколов розробив її на основі теорії Густава Юнга про архетипи.

За допомогою у покращенні сімейних стосунків до казкотерапевтів звертаються навіть подружні пари. Терапія відбувається у кілька етапів – спочатку клієнт пише власну казку, з якої психолог дізнається про глибинні проблеми людини, а тоді складає відповідну терапевтичну історію.

«Коли людина сама вигадує казку, вона виражає свої емоції і краще починає розуміти себе, – зауважує Олена Петрушкевич. – Замість того, щоб з’ясовувати стосунки у суперечці, жінка може написати історію для чоловіка, зобразивши себе в ролі головної героїні, і висловити усі свої думки та вказати, як би вона хотіла бачити розв’язання конфлікту. Відтак, автор історії осмислює свої почуття, а читач цієї історії краще починає їх розуміти».

Один із принципів казкотерапії – повторювана символічна дія перетворюється в реальність, наголошує психолог.

Вона звертає увагу на те, що є два види казок – терапевтичні, які лікують емоційні травми, і психокорекційні, які спрямовані лише на коригування поведінки. За словами Олени Петрушкевич, казки з терапевтичним ефектом пишуть тільки казкотерапевти: «Якщо дитина пережила глибоку емоційну травму через втрату когось з рідних або впадає у приступи паніки, треба впливати на рівні казкотерапії.

Каже, під час складання казок керується не тільки знаннями, але й інтуїцією. «Я пишу легко, не напружуючись. Єдине, про що мені треба серйозно подумати – це вигадати героя, з яким себе асоціює дитина. Тоді я раджуся з батьками. Остання фраза в казці є своєрідним шифром усієї історії і рецептом для вирішення проблеми», – розповідає Олена Петрушкевич.

Незважаючи на ефективність казкотерапії, її не всі сприймають – слово «казка» викликає скепсис, а терапія – відлякує, каже психолог. З її слів, люди більш схильні вірити в дієвість «психоаналізу» або «гештальттерапії», хоча не завжди розуміють їх значення.

У казкотерпії є кілька підходів – із заглибленням у підсвідоме за методикою психотерапевта Дмитра Соколова і більш «м’який підхід» без використання навіювання чи гіпнозу. Олена Петрушкевич є прихильником другого підходу: «Здебільшого до мене ведуть дітей, які не висиділи на прийомі у психолога, але готові послухати казки. Це певна відбірка клієнтів, які не знають до кінця дієвості моєї методики, але переконані, що нічого поганого не зроблю. Однак казкотерапія діє незалежно від того, вірить клієнт в її ефективність чи ні. Головне, знайти до нього правильний підхід і написати казку його мовою».