Професор УКУ у статті для інтернет-видання Збруч, про те, що злочинно не скористатися з  шансу, який історія дала Україні для цивілізаційного стрибка. 

Підсумовуючи свої спостереження з економічного розвитку різних країн світу, Ярослав Грицак каже, що у багатство не можна “влізти” – воно досягається лише з допомогою перестрибування з одної швидкості на іншу. «Досі стратегія розвитку України була стратегією слимака: “повільно, але впевнено”. Але це стратегія не розвитку, а стагнації. Символом для країн, які хочуть стати багатими, має бути не слимак, а жаба». 

Другий висновок, який історик наводить у своїй статті, це те, що  потреба стрибка ніколи не приходить від доброго життя. «Людська природа лінива, і якби  ми могли, ми би ніколи нічого не робили. Усвідомлення потреби радикальних змін приходить після радикальних катастроф. В основі цього усвідомлення лежить визнання простого факту, що гірше бути уже не може». 

На думку вченого, третьою передумовою стрибка є прихід до влади еліти, яка має політичну волю робити зміни. «Політична воля є ключовою: мало говорити про реформи, треба мати мужність їх здійснити. Бо потрібні реформи будуть болючими, і ті, хто наважуються на “стрибок”, неминуче програють в рейтингах». 

Ярослав Грицак пише, що замало просто робити реформи, реформи обов’язково повинні включати  політичну складову, яка означає, що  країну слід перевести у стан “відкритого доступу”: чим коротший час для оформлення різного роду дозволів і менше число  чиновників, тим відкритіший доступ.

«Але навіть не політичний вимір є головним», – пише Ярослав Грицак, – мусить змінитися ціннісна основа суспільства – те, що у простонародді називають “ментальністю”». 

«Перехід від  «природного стану» до  «відкритого доступу» залежить від наявності чи відсутності певних культурних передумов, – вважає професор. – Не випадково, так мало країн перестрибнули із стану бідності в багатство». Тому Ярослав Грицак застерігає усіх реформаторів:  не недооцінюйте роль культури. 

Історик підкреслює, що  в Україні визріли умови для  стрибка на іншу швидкість, через те, що є дві суспільні групи: новий середній клас і молодь, покоління «української незалежності». «Ці групи є носіями нових цінностей, а їх поява  у кожній країні є передумовою для початку серйозних змін. Я сформулював цю тезу ще перед Євромайданом. Але Євромайдан, як на мене, є найкращим підтвердженням ціннісного зсуву, який стався за останні 10-15 років  в Україні». 

Ярослав Грицак пише, через російську агресію в України зменшується час для цивілізаційного стрибка, тому що головною цінністю стає не розвиток, а безпека. «У цьому розумінні, – пише історик, –  Путін не просто веде війну проти сучасної України – він ще намагається у нас вкрасти шанс на майбутнє.  У наших інтересах цю війну   закінчити якнайшвидше або ж максимально її злокалізувати. Але як би там не було, і як би не закінчилася ця війна, Україна не має іншого вибору, як «стрибати».

Джерело:

Збруч