23 липня перші шістнадцять випускників інтенсивних курсів жестової мови та культури глухої людини (відео) отримали сертифікати про набуті знаня та навики в Українському Католицькому Університеті. У співпраці з УКУ ці курси організував Центр душпастирства осіб із вадами слуху «Надія» (УГКЦ). У Церкві з’явилася група людей, які тепер на фаховому рівні можуть передавати Боже Слово особам, що позбавлені змоги чути.

Започаткував курси під проводом Архієпископа Львівського Ігоря Возьняка випускник ЛБА-УКУ о. Олег Лазуркевич, директор Центру душпастирства осіб із вадами слуху «Надія».

«Навчальна програма душпастирства людей із вадами слуху містить різні модулі, семінари, гостьові лекції та літні школи, – розповідає о. Олег Лазуркевич. – Це широка навчальна та пасторальна програма, яка дає змогу різним особам добирати той комплекс знань та навиків, який відповідає їхнім зацікавленням та потребам, але головні з них –жестова мова, культурологічні аспекти жестової мови, специфіка психології осіб із вадами слуху».

Таким чином, кожен випускник курсів може продовжити навчання вже на іншому тематичному модулі або спробувати здобути вищий рівень квалафікації у тому ж таки модулі. «Наше завдення не лише в тому, щоб студенти отримали знання чи навики від найкваліфікованіших викладачів із тих, які сьогодні працюють в Україні. Може, навіть важливіше – створити середовище осіб, які вже працюють або хочуть працювати в душпастирстві для глухих як в УГКЦ, так і в інших Церквах України», – додає о. Олег Лазуркевич.

Своє бажання працювати в сфері душпастирства осіб із вадами слуху віддавна виявляла сестра Василія Дільна, монахиня із Згромадження Пресвятого Йосифа Пречистої Діви Марії (УГКЦ), яка серед інших отримала сертифікат про кваліфікацію з жестової мови й культури глухої людини. «П’ять років тому я катехизувала дівчинку, яка мала слабкий слух, – розповідає сестра Василія. – Спочатку мені було важко з нею порозумітися. Певні поняття доводилося повторювати по п’ять-шість разів. Але з часом ми порозумілися: я її вчила про Бога, вона мене вчила жестів. Дівчинка успішно закінчила курс катехизації. Наші дороги розійшлися, але бажання удосконалити знання жестової мови в мене залишилося. Мені доведеться ще не раз працювати з такими людьми. Їм також слід донести вістку про Бога, щоб вони відчули себе любленими в цьому світі».

Ірина Семеряк, випускниця Катехитично-педагогічного інституту УКУ, теж отримала сертифікат про закінчення курсів. Покликана катехизувати людей, в один момент свого життя вона зрозуміла, що є ціла група близьких до неї осіб, яким вона не здатна передати Слово Боже й науку Церкви: «Я дуже рада, що мала змогу продовжити навчання в моєму Університеті на курсах жестової мови, – каже Ірина Семеряк. – Люди зі слабким слухом не можуть брати повноцінної участі у Літургії. Я маю намір перекладати для них Літургію у церквах мого рідного Яворова».

Курси закінчили не лише катехити та богослови, а й майбутні працівники української міліції. Студентка факультету психології Університету внутрішніх справ України Христина Біляєва має намір працювати саме з особами з вадами слуху: «У майбутньому я хочу працювати в міліції, а оскільки в нас у країні дуже багато глухих, які часто звертаються до психолога зі своїми проблемами, знання і навики, які я здобула на курсах, дуже допоможуть у моїй подальшій праці», – пояснила свій вибір Христина.

Викладати на курсах були запрошені найкращі фахівці з цілої України. На сьогодні провідним науковим та навчальним центром у галузі є Лабораторія жестової мови Інституту спеціальної педагогіки Академії педагогічних наук України. Троє найкращих працівників цієї лабораторії стали викладачами інтенсивних курсів жестової мови та культури глухої людини.

Науковий співробітник інституту Наталія Адамюк переконана, що курси, які відбулися в Українському Католицькому Університеті, започаткували нову ділянку в галузі, в якій вона працює ціле своє життя. «Особливість цих курсів у тому, що ми навчаємо людей, які потім будуть вчити осіб із вадами слуху розуміти Слово Боже усвідомлено, зі щирим серцем прислухатися до такої науки як богослов’я, – вважає пані Наталя, яка зовсім не чує. – Це потрібно для того, щоб особи із вадами слуху розуміли, де виникає добро, чому виникає зло, як його виправити, як привести інших людей на правильний шлях. Ці курси є першими, і ми бачимо, що вони є тільки зародженням наших взаємин».

Досвідчені викладачі жестової мови стикнулися у цьому випадку з новим викликом: слухачів слід навчити не лише української жестової мови, а й церковної термінології, яка в українському контексті ще не є повністю опрацьована. Тому в найближчих планах – розробити спеціальний посібник-жестівник богословської термінології, який пані Наталя Адамюк має намір підготувати для студентів курсів у співпраці з Центром «Надія».

«Я маю великий стаж викладання жестової мови в різних установах України, – каже пані Наталя. – Але саме тут я вперше побачила людей, які прийшли вивчати жестову мову без жодного примусу, не маючи якихось обставин, які б змушували їх осягати ці знання. Жестова мова їм потрібна для служіння особам із вадами слуху. І це мене справді захоплює й надихає»

«Приємно, що слухачі курсів хочуть допомагати нашим глухим людям, – ділиться ще один викладач курсів із Полтави Світлана Улянова, заступник директора навчально-виховної роботи підприємства «Універсал» Українського товариства глухих. – Я – представник третього покоління людей із вадами слуху. Моя мама не знала Божого Слова. Тепер я сподіваюся, що всі інші глухі та я особисто його знатимемо».

«Інтенсивні курси жестової мови та культури глухої людини започаткували велику працю, до якої щораз більше залучатимуться викладачі кафедри боголов’я УКУ, – розповідає декан філософсько-богословського факультету УКУ о. д-р Ігор Бойко. – Ми відкриті до всіх людей, яких з багатьох причин суспільство відкидає. Такими є особи з вадами слуху. Є багато потреб, а відповідно й завдань, які стоять перед нами. Скажімо, сьогодні брати участь у Службі Божій глухим допомагають сурдоперекладачі, в майбутньому мали б з’явитися священики, які зможуть служити Літургію для осіб із вадами слуху, здійснювати Таїнства, зокрема Таїнство покаяння».