У п’ятницю, 31 липня, студенти Школи української мови і культури при УКУ, які приїхали в Україну з різних країн світу, отримали сертифікати про навчання і відгуляли прощальну вечірку.

Додому вони вирушили з масою позитивних вражень про нашу країну, запасом українських слів та повними сумками сувенірів. Чому іноземці вивчають українську мову та що розповідатимуть своїм рідним про поїздку до нас, дізнавалася кореспондент “ВЗ”.

«У Реджайні – хлопці файні…»

Як розповів 22-річний Натан із канадського міста Реджайна, українську мову він почав вивчати у недільній школі при греко-католицькій церкві, яку провадять українці з діаспори, а про Україну, її культуру та традиції вперше почув від своїх рідних, бо має українські корені. Прабабця хлопця по материній лінії – українка, виїхала на постійне проживання в Канаду ще за Австро-Угорщини. Відтоді зв’язки з рідною землею почали обриватися. Натан вирішив вдосконалити прабатьківську мову і пізнати українську культуру, перебуваючи в “живому” середовищі. Перед навчанням в Україні хлопець шість тижнів провів у Німеччині – вивчав мову і культуру цієї країни, бо по батьковій лінії має німецькі корені.

“Живу в українській родині, – розповідає Натан. – Господиня годує борщем, варениками, голубцями, супами із зеленню, кулішем та іншими національними стравами, які мені дуже смакують. У Канаді українські страви куштую переважно на свята. Як тільки поселився у львівській родині, мені влаштували екскурсію містом. Найперше завели у ресторан “Криївка”. Був приємно вражений інтер’єром. Цікавлюся українською історією, багато читав про партизанів. Мені сподобався Львів і всі інші місця, які ми мали змогу відвідати під час екскурсій, які організовувала Школа: Кам’янець-Подільський, Закарпаття, Яремче, древній Галич, Рогатин. На ринках народних промислів придбав сестрам правдиві українські коралі, мамі – вирізьблений образок Матері Божої з Ісусом, друзям – сувенірну горілку, собі – вовняні гуцульські шкарпетки та ткану сорочку”.

Натан розповів, що в Канаді слідкує за творчістю українських виконавців і знає напам’ять чимало сучасних пісень, але до кінця не розуміє їх змісту. Хлопець цікавиться також українською народною музикою і колекціонує пісні, які співають українці в Канаді. Один такий диск він подарував мені на згадку.

Пізнавати Україну ніколи не пізно…

Найстаршою студенткою Школи української мови і культури при УКУ є 77-річна іспанка зі США Реґіна Коструб’як, психіатр за освітою. Жінка вдруге приїжджає до Львова вивчати мову і робить великі успіхи. Каже, як Бог дасть здоров’я, приїде ще.

“Чоловік Василь був родом з Коломиї, – розповідає. – Ми познайомилися під час навчання в медінституті в Мадриді, одружилися і переїхали жити в США – до його сестри та батька. Чоловік вільно володів іспанською та англійською мовами, тож не було потреби “навантажувати” мене українською, але він привив любов до України. Мені подобаються українські традиції та звичаї. Стараюся їх дотримуватися, особливо на Святий вечір. Вмію готувати кутю, пироги, голубці з м’ясом і капустою. Якоюсь мірою я також українка”.

Пані Реґіна розповіла, що поки працювала, не мала часу на вивчення української мови. Вирішила надолужити прогаяне на пенсії. В Іспанії, куди жінка часто приїжджає відвідати родичів, розібратися в українській граматиці їй допомагає репетитор Галина, яка родом з України. Пані Реґіна каже, що її зачаровує українська природа, особливо – Карпати. Їй подобаються провінційні маленькі містечка, а про людей каже так: вони – віруючі, хоч і ідеалісти, але вміють пристосовуватися до різних умов і давати собі раду в житті.

На маршрутку казали «матрушка»…

Як розповів директор Школи української мови і культури, яка вже сім років діє при УКУ, Роман Васьків, цього року на навчання приїхали 63 іноземці. Переважно це молоді люди зі США, Канади, Великої Британії, Німеччини та Іспанії, які мають українські корені або хочуть розпочати в Україні свій бізнес. Минулого року тут навчалися також студенти з Японії та Кореї. Сьогодні вони працюють на українсько-японських та українсько-корейських підприємствах.

“Засновником Школи української мови і культури є колишній віце-ректор УКУ професор Джефрі Вілз, який вирішив поділитися своїм досвідом, – розповідає пан Роман. – Наші викладачі виробили спеціальну методику роботи з іноземцями, бо її раніше не було. Для викладання запрошуємо в Школу фахівців з Національного університету імені Івана Франка. Крім української мови, студенти-іноземці вивчають історію України та українську культуру”.

Іноземні студенти кажуть, що українська мова – милозвучна і неважка для вивчення, але найважче їм даються відмінки. Перше слово, яке багатьом довелося вивчити в Україні, – “маршрутка”. Один студент ніяк не міг вимовити це слово і казав на маршрутку “матрушка”. От і виникали курйози у громадському транспорті…

Олеся ПАСТЕРНАК, Високий Замок