Під час міжнародної конференції «Інтеграція чи диференціація?» близько 60 громадських діячів, науковців та соціальних працівників обговорили, як допомогти переселенцям із Криму і Донбасу адаптуватися до життя в новому середовищі.

Учасники конференції ознайомилися із результатами соціологічних досліджень про мотивацію переселення кримчан та жителів окупованих територій Донбасу, поширені стереотипи про переселенців, досвід роботи з переселенцями у Грузії, а також про допомогу людям із посттравматичним синдромом внаслідок війни. Ключові спікери проводили панельні дискусії, доповідали і обговорювали результати досліджень.

Допомогти ВПО – це не лише підтримати їх матеріально, наголосила психолог Франческа Джіордано, дослідник і доцент з дитячої психології. Вона спеціалізується на питаннях стійкості та дитячих травм. «Усі переселенці, окрім базових потреб, мають психологічні потреби, на які також треба відповідати. Для багатьох це складно адаптуватися і інтегруватися у нове середовище. Зруйнований будинок, в якому жила дитина, може бути для неї важким травматичним досвідом, оскільки частина її внутрішнього світу пошкоджена зовнішнім світом», – зазначила дослідниця.

За її словами, визначником подолання травми є психологічна стійкість: «Процес стійкості набувається, коли дитина починає справлятися з пережитими ранами і травмами. Коли залучаються нові сили. Повна картина – це стійкість і баланс, які з’являються між факторами ризику і захисту».

Психотерапевт Галина Католик звернула увагу на те, що психологічна травма людей, які пережили війну і тих, які вимушені були переселятися – це тривалий процес реабілітації та інтеграції. «Ми з вами є ангелами-охоронцями, які допомагають людям увійти в новий простір. Негативний досвід людини може її знищити або дати ресурс. Як ми допоможемо людям – це вже наше завдання», – зауважила вона.

Психотерапевт звернула увагу на те, що не завжди люди можуть прийняти добрі поради й іноді треба почекати, поки людина відкриється і буде готова комунікувати: «Коли люди бачать інтервенцію, вони закриваються. Коли є інтеграція – люди відкриваються. Ми хочемо відразу все загоїти. Але як скоро можна загоїти рану людям, які пережили втрату? Ми можемо багато віддати, але часом люди не в силі це взяти».

Вона також зазначила, що досвід війни значно легше долати дітям, які не мають батьків, тобто дітей із «ресурсних сімей».

«Діти, які приїхали з батьками, якими б вони не були, легше долають посттравматичний синдром. Вони не пережили втрати найрідніших людей і це вже добре. Працюючи з дітьми, ми бачили, що діти з ресурсних сімей, швидко долали травму. У нересурсних сім’ях – ні», – наголосила психолог.

Нагадаємо, 12-13 травня в УКУ відбулася міжнародна конференція з питань вимушених переселенців «Інтеграція чи диференціація?», яку організував 12-13 травня Інститут лідерства та управління УКУ і BEARR Trust за фінансової підтримки ПРООН. Серед запрошених спікерів – Джанет Ганн, член ради благодійної організації The BEARR Trust, Франческа Джіордано, дослідник і доцент з дитячої психології (Католицький університет Святого Серця (Мілан), Ярослав Мінкін, голова правління ГО «Молодіжна організація «Стан», Вікторія Середа, к-д соціологічних наук, доцент кафедри соціології УКУ, Наталія Царклевич, програмний координатор Форуму НДО в Україні, Галина Католик, психолог, психотерапевт, завідувач кафедри психології УКУ, Тамар Мартіашвілі, колишній міністр у справах ВПО з окупованих територій, біженців в Грузії та багато інших.