5 червня, у день свого сімдесятивосьмиліття, талановитий співак і бандурист діаспори Володимир Луців відвідав Український Католицький Університет. Представник ГО Мистецьке об’єднання «Ревія» Орест Цимбала за підтримки Інституту літургіки організував цю зустріч разом із презентацією компакт-диска «Кращі пісні Володимира Луціва» для студентів і працівників УКУ.

Привітати уродинника прийшли Преосвященний владика Гліб Лончина, голова Сенату УКУ, капела бандуристок Львівської філармонії, голова Львівської спілки бандуристів Богдан Жеплинський, який вручив Володимирові Луціву нову «Історію кобзарства в Україні», львівський мистецтвознавець Роман Яців, директор Інституту літургіки Юрій Ясіновський. Владика Гліб нагородив Володимира Луціва почесною грамотою від Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара за вагомий внесок у становлення української Церкви і розвиток духовної культури.

Студентові Римської консерваторії з Івано-Франківщини – Володимирові Луціву – вдалося опанувати бельканто – знаменитий італійський стиль співу. Велика його заслуга в організації «Візантійського хору», до складу якого входили лише голландці. Хористи за ініціативою керівника вивчили 175 українських пісень і 2000 разів співали Святу Літургію по-українськи. 1989 року Володимир Луців допоміг у висиланні для вірних, священиків, монахинь в Україні релігійної літератури, яку ще доводилось переписувати власноруч. Тоді ж він їздив з о. д-ром Іваном Дацьком, тепер – віце-ректором УКУ з духовно пасторальних питань, для підготовки повернення Глави УГКЦ Блаженнішого Мирослава Кардинала Любачівського.

Володимир Луців з великою радістю приїжджає в Україну. Цього разу він відкриє у рідному містечку Надвірній на Івано-Франківщині фонд Володимира Луціва, де зберігатимуться понад дві тисячі афіш, журналістських матеріалів, статуеток, а тепер ще й компакт-дисків, над яким працював автор. Великим його бажанням є привезти до Києва англійський хор, який з ініціативи бандуриста теж співає по-українськи. Проте поки що панові Луціву не вдається домогтися дозволу в Міністерства культури України. «Я отримую з Міністерства тільки гарні листи. На одному конверті була вказана адреса по-російськи. То я просто дописав збоку: «Доборолась Україна до самого краю», – каже пан Володимир. На зустрічі іменинник просив усіх, хто причетний до культури України, робити все, щоб вона розвивалася: «Ми хочемо в ЄС, але як, якщо такі речі нівелюються? Якщо не прогресуватимемо культурно, то не прогресуватимемо нічим».

Юлія Роїк