Дорогі друзі, колеги, батьки, гості!

Дорогі випускники!

У пам’яті спливають образки кінця травня — початку червня 2016 року. У цей час ми, команда ГФ, трепетно домальовували останні мазки на полотні трьох навчальних програм AL — історії, культурології та філології, перед тим як відправити їх до Міністерства освіти для здобуття ліцензії. У цей сам час ви, дорогі випускники, складали ЗНО і з легкою тривогою очікували результатів. Ми кожен у свій спосіб наближали нашу першу велику зустріч у вересні, коли Ви отримали студентські квитки і стали частиною нашої гуманітарної родини. 

Саме тоді ми розпочали спільне велике й захопливе паломництво лабіринтами гуманітарних наук, яке сьогодні добігає мети.

За ці роки ви встигли багато чого — пізнавали себе, вчилися ставити минулому незручні запитання, намагалися осягнули силу слова і літеру духа, творили культуру, пробували змінити світ — одне слово, отримали в’язку ключиків, які допоможуть відчиняти найрізноманітніші двері, що траплятимуться на ваших шляхах. Іншими словами, ви отримали вільну освіту,щоб стати вільними людьми.

Ви навчилися критично мислити і формулювати власні ідеї.

Ви, сподіваюся, зрозуміли, що врешті важливе для вас стає нескладним, а складне — непотрібним.

Ви навчилися висловлювати свої думки, доносити їх світові. Дехто каже, що від природи мова людини на 80% складається з води. Ви ж опанували мистецтво слова і ще навіть у першому семестрі блискуче продемонстрували це на риторичному турнірі. Тож тепер Ваше мовлення наповнене глибокими сенсами.

Ваші чудові бакалаврські дослідження показали, що й писемне слово у Вас — на висоті.

Може хіба з розвитком технологій ми усі часом забуваємо, як то насправді зручно писати від руки — не треба перемикати розкладку. Або ж можна зробити тексти виразнішими, пишучи їх тушшю для вій…

Також всі ви добре оволоділи англійською. На початках рівень був у кожного різний — дехто лише за інтонацією розумів, що відбувається.Зараз же Ви всі вільно розмовляєте цією глобальною мовою; може, хтось неправильно — але вільно!

Студентські роки наповнили Ваші життя новим особливим досвідом, який ніколи не забудеться. 

Ви мали нагоду переконатися, що насправді неважко спати 4 години на добу — важко не спати решту 20. І взагалі, щоб висиплятися, варто лягати спати не того самого дня, коли треба вставати. 

Ви не раз відчули на власній шкірі, що у кожному тижні два дні вихідні, а решта — БЕЗВИХІДНІ. 

Ви часто думали про НЬОГО, що аж серце часом вискакувало з грудей, і це був — ваш РЕЧЕНЕЦЬ.

Я певен, що університетське життя вас навчило, що хапатися за голову і братися за розум — різні речі.

Отож, сьогодні ви вилітаєте з університетського гнізда.

Йдіть відважно, куди ще ніхто не ходив, навіть якщо попереду безодня, а позаду — вовки. Бо тому, хто шукає, помагає Бог. Зрештою, хто як не ви?

Не переставайте вчитися. Наважуйтеся знати більше. Пам’ятайте, що зморшки, борода чи сивина не роблять мудрішими.

Читайте, читайте, читайте. У цій ділянці нові технології теж зумовили велику зміну. Раніше, щоб перегорнути сторінку, палець треба було змочити, а тепер — висушити, щоб не заляпати екран. Але який би спосіб читання — традиційний чи інноваційний — Вам би не був ближчим до душі — будьте певні — ті, хто читає книжки завжди будуть управляти тими, хто дивиться телевізор.

Беріться за великі справи. І пам’ятайте, що великі справи треба здійснювати, а не безконечно обдумувати.

Ви маєте шанс увійти в історію. Але для цього недостатньо натиснути Сtrl+H.

І не забувайте, що родина — передусім. Кожен з вас має свою родину, але всі разом ми маємо також спільну родину — це Гуманітарний факультет УКУ, 

де завжди вас пам’ятатимуть, 

де завжди вас привітно зустрінуть, 

де завжди будуть раді добрим вісткам про ваші успіхи і здобутки і сердечно підтримають у разі тимчасової невдачі.

Куди б ви не розлетілися з нашого гуманітарного гнізда, ви завжди залишитеся на особливому місці в моєму серці, 

бо ви — першопрохідці, 

ви — найвідважніші, 

ви — найкращі.

За чотири роки знайомства, дружби і співпраці — усім вам сердечно дякую!