15 липня 2013 року

м. Львів

Вельмишановному Панові Броніславу Коморовському

Президентові Республіки Польща

Вельмишановний Пане Президенте!

Інцидент, що стався в Луцьку після поминального богослужіння, сколихнув не лише моє сумління, а й сумління усіх тих, для кого дорогими є цивілізовані стосунки між польським та українським народами.

Ви приїхали на нашу землю як паломник, що в молитві віддав шану жертвам братовбивчого конфлікту. Паломника благословляють і частують, а не ображають.

Ви філігранно розставили політичні акценти свого візиту, щоб виконати свій громадянський обов’язок перед своїм народом і водночас не зранити почуття народу українського. За це дякують і шанують, а не плямують.

Цілили у Вас, Пане Президенте, – потрапили в нас.

Вам, незворушному, достатньо було зняти піджак, щоб ліквідувати наслідки злої волі. Нам, громадянам цієї країни, позбутись лахміття наших проблем значно важче. Вибачте, що бруд цього лахміття торкнувся і Вас.

І мені, й багатьом моїм співгромадянам очевидні закулісні обставини цього інциденту. Ставки у цій невидимій грі високі, і нерви деяким гравцям здають.

Проте атаки проти Вас, хоч і старанно закамуфльовані, свідчать лише про те, що Ваше визнання європейської перспективи України є правильним. Інакше зловмисники просто зігнорували б Вас.

Дякуємо Вам за молитву, Пане Президенте. Кривда, якої Ви зазнали, лише підсилила дію цієї молитви в очах Бога.

Дякуємо Вам за візит, добрі плоди якого невпинно зростатимуть.

Дякуємо Вам за урок гідності як політика і людини.

І ще раз – вибачте нас.

Мирослав Маринович,

проректор Українського католицького університету,

колишній вʼязень ҐУЛАҐу